4. Навіщо українцям Хохламарк?
_____________________________________________________________________________
Чому наші недруги з такою приттю і лаєм кидаються на історичні дослідження українських авторів? Не маю тут на увазі хамовиті записи хлопченят під різними "ніками" на gazeta.ua, адже їхня "творчість" - то лише погано опановані настанови від легальної і нелегальної антиукраїнської пропаганди. Як приклад - заперечення геноциду українського народу у 1932-1933 році голодом, обріхування національного спротиву в Західній Україні в повоєнні роки.
Під нападками на історичну тематику маю на увазі не "бульки з носа" оцих хлопченят під коротенькими публікаціями про "Слово о полку Ігоревім", список "Баварського географа", або ж, пояснення до текстів грецьких, латинських, готських хронографів, які стосуються земель і народу України. Річ йде про більш важливі речі: українська культурна спадщина, історичні кордони України, тощо. Справді, якщо академік Б. А. Рибаков тлумачить, що вислів "копія поют" в "Слові о полку Ігоревім" це - "свист списів під вітром", а насправді йдеться про "полки, які діють" на Дунаї, то вітчизняним істориками потрібно було би тільки радіти за вірне прочитання геніального твору вітчизняної літератури. Або. коли академік А, Залізняк, отримує державну і солженіцинську премію за "притягнення" твору 1187 року до цілковито чужих йому новгородських берестяних шматків "грамот", тлумачить вираз "підперся о кони", невідомо з чого, як "підперся ніби-то" (а вислів потрібно розуміти, як "підперся о рішення"), то, знову-таки, чому би невігласам не радіти поясненням? Ан ні! Вони як "хазяйські пси" гавкають з-за тину на незнайому людину (тему), поки людина не щезне. Що це - генетичне чи виховане?
Гавкання різнокаліберних, аморальних україноненависників на всяке звернення авторів до історичних тем пояснюється не прагненням до миру і спокою в суспільстві в Україні (як ці мудрагели пишуть). Чого б тоді з такою завзятістю вони гавкають на давню історію України, на повернення в українську літературу, в історію видатних діячів культури чи намагаються обливати брудом Галичину, землю великого Осмомисла Галицького Ярослава? А недавно на очі попало хамство свинопаса по відношенню до Ліни Костенко. Бачити і писати про це потрібно. Це - не "підкопування під імідж Росії". Це нормальні речі.
_______________________________________________________________________________
На черзі - пояснення назв українців у сиву давнину в іноземних джерелах і, зокрема, того, як давно по відношенню до українців вживається назва "хохол". Назва "хохол" вживається від Вишатичів, гетьманського роду Вишневецьких-Гориславичів. Вишневеччиною називалася земля Корибутів-Вишневецьких, нині - Сумщина (від латині "summa" - "summatis" - "вище", "горі"). Вишневецькі - літописні "Ольговичі", названі так від староірландської лексеми "oll" - великий, високий ("coll"), яке в англійській мові перейшло в "holy" і тому автор "Слова о полку Ігоревім" справедливо нагадує родову легенду: Всеволод мовить до Ігоря: "Один світ ясний ти, Ігоре. Обидва єсьми Святославичі".
Найбільш раннє свідчення назви українців, як "хохли" засвідчено у географа Страбона про укрогерманців - ukrogermanen. Вважається, що "ukra ist die Schwundstufe zu uakra". У назві "укранів" як "у-акри" вжита грецька лексема "?????" (латинь "acer") - верхній, вишній, hoch і часто перекладається, як "верх", "край", але не збоку, а вгорі (голова, вершина). Санскрит "kraia" (верх, горі) вжито у назвах в Німеччині (Крайхгау), в Хорватії і Словенії (Країна), або в Румунії (Крайна). При тому, румунське "crainic" - віщий, боян (Боян Віщий).
З давнього минулого існує кілька назв "Хохламарк". В колишній Прусії ця назва знаходиться недалеко від землі "Укермарк" (Украненланд), що важливо. Звідси "украни" розселилися на землі верхів'їв Везера та Емса. Що й засвідчено у Таціта, Страбона та в інших історичних джерелах минулого.
_____________________________________________________________________________
