То хто будував святу Софію Володимир чи Ярослав: або ще раз про псевдонаукову брехню
Свята Софія – одне з найулюбленіших моїх місць. Звичайно, для постійного духовного вжитку я обираю діючі монастирі. Свята Софія – не монастир, вона – музей, але вона особлива. Мені здається, що допоки українська православна церква розз'єднана, там не повинні служитися служби. Вона символ, вона - мрія про Українську помісну церкву. Щоправда, якщо говорити про її проблеми, вона й виглядає зараз як ця мрія. Мрія в занепаді. Таке враження, що Софія роки незалежності перебувала в періоді мирного запустіння. Вона пропонує екскурсії, але екскурсоводи не виводять тебе за межі собору. Будинок митрополита, який в теорії мав би пройти ремонт при всій любові до цього місця виглядає, як звичайне житлове помешкання із вкрапленнями антикваріату. Складалося враження, що задля модернізації цієї мрії (точніше - Софії) півтора десятки років, які я живу в Києві не робилося нічого. Буваючи в Будинку митрополита, у його інтер'єрах я подумки порівнювала її із комісійним магазином кінця 80-х років. Але сьогодні я хотіла би сказати не про те, як з Софії витягували інфраструктурне життя. Я би хотіла поговорити про її вік. Дата народження Софії Київської ніколи не була точно відомою. Одні шановані мною історики вважали, що що вона була заснована 1017 року. Інші казали, що вона була заснована у 1037. І ті й інші мають свої аргументи. Я ж завжди вважала, що ми повинні довіряти літописам. А саме вони дають 1017 і 1037 рік. Ну про себе я думала, що процес будівництва довгий, років з десять, тому між тими двома датами 1017 та 1037 це і відбулося.
Коли кілька років тому в Софії трапився псевдонауковий заколот і датою її заснування визнали 1011 рік, мені стало нестерпно шкода цього заповідника. Для чого робити такі експерименти із датуванням? Нещодавно мені потрапив до рук внутрішній документ апарату нового керівництва Софії. Де науково чітко та скрупульозно доводилось, що за останні роки в Софії не робилося жодних серйозних досліджень щодо датування, втім науковий відділ витратив дванадцять років на те, щоб волюнтаристським способом довести, що Софію будував святий Володимир та всупереч всім дослідженням перенести дати заснування собору. Я не історик, і не археолог, але я професійний шанувальник нашої спадщини (повірте, деколи це значно чесніше, ніж бути вченим, який кон'юктурно підлаштується під запити та переносить дату). Давайте подивимося на події того часу. Володимир хрестив Русь 988 року. Але хоч христиняство і стало офіційною релігією, воно ще не стало кров'ю та плоттю жителів Русі. Благодать – штука одномоментна, але щоб збудувати Софію, потрібно щоб були мобілізовані всі сили і князя і суспільства. Я переконана, що для зведення такої величі потрібний особливий драйв державного менеджменту і потрібне бажання жителів. Чи мав такий драйв Володимир? У Петра Толочка та інших істориків є більш серйозні аргументи, але мій аргумент такий: ані емоційно, ані фізично святий Володимир не потягнув би таке будівництво. Просто він тільки-тільки похрестив Русь. Звести таку велич можна було вже у зрілому суспільстві, де вкорінилася віра. Хрещення та будівництво Софії - занадто багато для одного князя. Уявити, що на новонаверненій Русі, де не вкорінилися ані догмат ані обряд через десять років починається будівництво такого собору мені неможливо. Ярослав – продовження Володимира. Він рано охрещений, дуже віруючий. Будівництво Софії було і внутрішньою інтенцією і якщо хочете подякою Богу, за перемогу над окаянним Святополком. Це матеріальне усвідомлення, що Русь - назавжди християнська. Це органічне продовження справи Володимира. Я не знаю, чи буде новий перегляд дати
заснування Софії (адже 1011 рік визнаний офіційною датою), не знаю, чи буде нове керівництво Софії повертати історичну достовірність моменту її народження. Але особисто мені приємно, що між собою, у колі науковців вони змогли назвати самодіяльність із перенесенням дати святкування маячнею та волюнтаризмом.
