Українською мовою говорять бандеро -фашисти. А хто ж тоді російською?
Виявляється, в Україні всі, хто розмовляє українською мовою, це бандеро-фашисти. В крайньому випадку це стверджують останнім часом різного роду шовіністи та "стяжателі руського міра" на різноманітних форумах.
Днями у краєзнавчому музеї випадково зустрівся із киянкою, пані Галиною Броніславівною. Жінка до виходу на пенсію працювала у структурі Академії наук України. Особисто була знайома з Борисом Патоном. У музей принесла вишиті сорочки, рушники, скатерки своєї бабусі та мами. Передавалися із покоління в покоління. Гарно збереглися. За них у колекціонерів можна б було вторгувати непогані гроші.
Пояснила, у житті гроші не головне. Просто хоче, щоб молоде покоління не забувало рідні звичаї та історію.
Що вразило, спілкувалися вона російською мовою, а я української. І прекрасно розуміли одне одного. Не виникало якоїсь напруги, непорозуміння. Із співчуттям ставиться до українців, до того, що в них хочуть забрати рідну мову.
Говорить, комуністичний режим спеціально створював переваги для російської мови і переслідував тих науковців, котрі спілкувалися українською. Тому й стало звичаєм говорити російською мовою серед більшості науковців, особливо у промислових центрах.
Розповіла, свої корені вивчила десь до 18 століття. Тоді також були гоніння на українців і ті змушені були часто тікати з України.
Виявляється, в Україні російський царський, а пізніше комуністично-більшовицький режими створював такі умови, що люди змушені були покидати рідний край і тікати в ту ж Росію чи навіть у Німеччину, Францію.
То виходить, що так звані "бандеро-фашисти", це переважна більшість українців, це ті, хто прагне зберегти свою історію та культури не дивлячись на те , якою мовою спілкується. Значить, увесь цей ґвалт навколо статусу російської мови в Україні просто інспірується кучкою русофобів та шовіністів. Одним лінь вчити мову народу, на землях якого живуть, а інші відробляють свої "срібляники".
