Завтра сонце не погасне!

Можна було б до сенсаційних повідомлень про "кінець світу" та його конкретну дату поставитись з гумором, за останні двадцять років це вже перетворилось у яскраву інформаційну акцію з досить частою повторюваністю. Дивно, чому таке ефектне "видовище" відтягли на 21 грудня, чому не 12:12:12? Не спрацювало торік 11:11:11? Та все ж… Чую в маршрутці за плечима розмову, – перед тим помітила двох школярок, що сідали позаду: "Стільки планів на майбутнє, а тут 21-го кінець". Розумію, наскільки для них це серйозно, у їхньому віці я теж хотіла жити, правда, мене тоді лякали ядерною бомбою. Пригадую свій протест на рівні молодого буяння сил і спраги до життя: не хочу помирати! Але сучасні маніпулювання психікою молодих ( і старших теж, хтось скуповує сірники, хто свічки) не мали б такого впливу, коли б у суспільстві не порушена була б ієрархія цінностей і пріоритетів. Здорове суспільство прислухається уже до першого застереження церковнослужителя, –а у нас на тему "кінця світу" висловились авторитетні церковні ієрархи, – і побоїться спотворити істину. Євангельську істину про те, що часу кінця світу ніхто не знає (Євангелія від Матвія 24:3-44). Тому треба звернути увагу на слова Ісуса: "А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, – лише сам Отець" (Матв. 24:36). То у світлі цих слів усе те, що видають за "пророцтва", є звичайною брехнею, у чому усі переконуються, лише приходить той день. До речі, у тому ж розділі Євангелії Ісус Христос застерігає від фальшивих пророків. Ісус відкриває людям істину про кінець світу, перелічує ознаки наближення кінця. Але це не тотальна смерть, це переміна світу, коли прихід на Землю Сина Божого започаткує нову суспільну формацію. Найголовніше для нас сьогодні інше – Сонце не погасне, 21 грудня буде звичайним днем із звичною для того дня і пори року погодою, і хтось народиться, хтось помре, хтось заплаче, і від його горя сонце видасться чорним, а комусь сонце щастя того дня засвітить і крізь густі хмари. Це буде звичайний день, котрий ми усі переживемо по-різному.