Справа була не лише у податковiй полiтицi. Будучи васалами Орди, князi Пiвнiчно-Схiдної Русi ставилися до "схiдної деспотiї" як до зразку державно-полiтичного устрою. Пiднялася Москва; закiнчилася епоха залежностi вiд Орди (та й сама Орда зникла); але створилася саме "схiдна" модель державного правлiння й громадських стосункiв. Постiйне представництво населення не функцiонувало. Тимчасовi представництва ("земськi собори") скликалися занадто рiдко. До епохи царя Iоана IV ("Грозного") майже уся влада на мiсцях концентрувалася у руках окремих феодалiв ("бояр"). У епосi цього монарха становище змiнилося: монархiя перетворилася майже на абсолютну, головними фiгурами влади стали царськi чиновники. Далi оця тенденцiя лише посилювалася. Чиновники царя були повними господарями життя країни. Iснувала система "годувань" (росiйською - "кормлєнiй"). Сутнiсть системи "кормлєнiй" - у тому, що визначенi чиновники не отримували винагороду за службу вiд казни держави, а мали годуватися ("кормiться") з пiдлеглої територiї. Що це було таке? Певно, корупцiя на законнiй пiдставi! Влада не лише надавала чиновнику МОЖЛИВIСТЬ ставати корупцiонером; вона створювала для нього такi умови, у яких вiн був ВИМУШЕНИЙ їм ставати.

   "Систему кормлєнiй" пiзнiше скасували. Але головне залишалося: повновладнiсть чиновникiв, вiдсутнiсть громадських прав в населення. Кожен європеєць знав, що усi питання вирiшаються вiдповiдно законам. Може - жорстким, може - поганим, але - саме законам. А кожен росiянин знав: будь-яке питання вирiшиться таким чином, яким його захоче вирiшити чиновник-виконавець. А що треба зробити, щоб чиновник вирiшив його на твою користь? Здогадайтеся з трьох разiв...

   Не можна мовчати про те, що Русь знала й iншi моделi громадського життя. Пiвнiчно-захiднi землi (Великий Новгород i Псков) нiколи не потрапляли у залежнiсть вiд Орди. I "схiдна деспотiя" не була для них зразком. Там впродовж тривалого перiоду зберiгалися державнi моделi, якi були схожими з захiдно-європейськими моделями: постiйне народне представництво, обмеженiсть повноважень виконавчої влади. Але, ставши керуючою силою Пiвночi-Сходу, Москва знищила незалежнiсть Пiвночi-Заходу i тамтешню державну модель. 

   Загибель Новгородчини як окремого полiтичного й державного явища стала для Росiї втратою першого шанса повернутися до "європейських лав".

   Втрата другого шанса вiдбулася у початку XVII столiття. Iсторики називають оцей час "смутним". Але про це напишу у наступному матерiалi.