Бо... не навчили

Їду ранком на роботу у маршрутці "Богдан". Поряд двоє хлопців та троє дівчат. Судячи з усього, студенти технікуму.

- Не трогай голову! - кричить на високого хлопця у чорному короткому пальті дівчина, й акуратно поправляє свої заплетені коси.

За хвилину хлопець знову смикає дівчину. Заграє, посміхаюсь я подумки. Романтика, молодість, чудові часи :) На наступній зупинці звільнюється два місця.

- Ну хто б сумнівався! - видавлює з себе дівчина з заплетеними косами. Хлопець у пальто сів разом із своїм другом. Дівчатам навіть не запропонували. Дорогою ще й намагаються жартувати з студенток. Верзуть якусь дурню.

Спостерігаю за дівчиною, до якої щойно загравав той хлопець. У її очах "коктейль" з образи, розчарування та презирства. Мені неймовірно хочеться обматюкати тих хлопів. Принизити на всю маршрутку, але стримуюся. Щоб хоч якось заспокоїтися, дзвоню подружці, й розповідаю їй ситуацію. Прямо перед тими хамами. Але, вони не чують. А може, просто роблять вигляд, що не чують.

Не розумію чоловіків. Де ви загубили банальну галантність? Хоча... у цьому здебільшого винуваті жінки. Мама з малих років має виховувати у синові, здавалося б такі прості, але важливі речі.

Згадалося, як їхала у автобусі. Від підборів страшенно гуділи ноги. Навпроти сиділи два школяра. Обговорювали свою футбольну гру, за яку їм видали грамоти. Прошу хлопчаків посунутися, бо вже не втримувалася на ногах.

- Розумію, місце ви мені не запропонуєте, але втрьох ми тут помістимося, - зауважую.

- Як ви так можете! - кидається на мене жінка 50-ти років. - Це ж діти, у них кальцію немає! Кістки слабенькі. А ви їх тут напрягаєте!

Під час нетривалої полеміки з'ясовується, жінка ніякого відношення до школярів не має. Звичайна пасажирка. Мене це дивує!  Хотілося б подивитися, на цих хлопчаків, які через років 20-ть стануть мужиками, а жінка - бабулькою. Вони, їй точно не уступлять місця. Бо... не навчили :-(((