Відмінили уроки
"...Задовбали, - жаліється мама п'ятикурсника Феді з ветфаку. - За навчання деруть, як у "Сорбонні", а опалення людське зробити в інституті не можуть".
***
Біля кіоску тулиться до вітрини трійка школярок. На вигляд не більше 12-ти років, зігрівають повітряними хмарками скло і видивляються, що б то їм купити. "Давай дві чіпсів і одну колу", - нарешті керує одна. В'язана шапочка добряче насунута в неї на очі, руки ховаються у хутряних рукавичках.
"Оце тиняються з самого ранку, - коментує продавчиня, відпускаючи мені печиво. - І чого ото вдома не сидиться? Відмінили уроки - то не висовуйте носа, тєлік дивіться!"
На термометрі сьогодні мінус двадцять три. Отож, за рішенням влади, до кінця тижня у школах і садках науки не буде. Щоправда, й удома нема кому за дітьми дивитись, бо батьки на роботі. Їм сезонних вихідних ніхто не дає, відтак, чим займаються їхні нащадки на вимушених вакаціях, один дідько знає.
Неофційно відмінили навчання і в одному з місцевих вузів. Ректор, бідкаючись про здоров'я студентів, розпустив їх по хатах і гуртожиках, бо ж в аудиторіях лише плюс дванадцять. "Задовбали, - жаліється мама п'ятикурсника Феді з ветфаку. - За навчання деруть, як у "Сорбонні", а опалення людське зробити в інституті не можуть".
Втім, майбутнім фахівцям широкого профілю, яких готують у Федіному вузі, на канікулярні цикли рясно чхати. Вони з позавчора сидять у гуртожитку і дудлять горілку. Самогонка та домашнє сало - універсальний фаст-фуд студента-селюка. За підрахунками кімнати, де мешкає Федя, вистачить на вісім днів на "пів-общаги". Шкода, що йде потепління і знову почнуться пари...
"Ото власті таку єрунду придумали, щоб з себе відповідальність зняти", - коментує позапланові канікули сторожиха баба Надя. Їй вже за сімдесят, каже, що у школу ходили в кирзових чоботях на босу ногу за одинадцять кілометрів у сусіднє село. "...Та й морози колись були, не те що зараз, - додає сторожиха Надя. - До мінус тридцяти бувало, і ніхто тих градусників не мав. Температуру за сонцем та обслюнявленим пальцем визначали. І щасливі були, бо ж молоді!"
***
Надвечір зайшли з чоловіком у кав'ярню в центрі міста. Сьогодні тут аншлаг. На високих стільцях біля бару й під вікнами сидять школярі старших класів та студенти, які до самогону в общазі ще "не доросли" (себто, заможніші). Кілька сміливих дівчаток, не дивлячись на морози, у капронках та коротких спідницях. Групка юнаків на вході - без головних уборів: димлять цигарками. Біля одинадцяти закгромхарч замкнеться, і молодь почалапає додому. У школу їм ходити холодно, а на гульки - ні. Хочеться вірити, що по дорозі ніхто з них не впаде і не замерзне. Бо хто ж тоді буде відповідати?
