В кімнаті відчувається запах запаленої свічки. Маленький вогник виграє всіма барвами, перетворюючись в очах в строкату пляму –  золотаво-жовту, помаранчеву, червоно-кроваву… Вдивляєшся у загадкове полум'я і в уяві постають страшні картини : "Стоїть молодиця — ні з місця — і тільки всміхається чудно…Знаходять одрізані ноги, реберця, намочені в цебрі, і синю голівку під ситом, що вже почала протухати…" - і це не просто гучні рядки раннього Тичини, не імпресіоністичне марнослівство , це наше минуле, страшна історія нашого стражденного, але невмирущого українського народу…

28 листопада 2006 року Верховна Рада прийняла закон "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні ", за яким Голодомор 1932-1933 років в Україні було визнано геноцидом Українського народу. Цей закон – не просто черговий захід нашої влади, не чергова акція, це справді відновлення історичної справедливості і вшанування пам'яті жертв Голодомору, який торкнувся своєю кістлявою рукою всіх, хто жив тоді в Україні і був трагедією всього українського народу… Цей закон ВР – утвердження в суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства, попередження всім, що така трагедія ніколи не повинна повторитись і що будь-яка блага ціль не варта мільйонів людських життів…

І знову перед очима не такі ще далекі 1932-1933. "Кидали у яму по двоє-троє…десятками…люди лежали купами, які  мертві собаки…," –  згадують очевидці. А сталінське керівництво ставило за мету зламати "хребет" селянству, перетворивши селян на державних кріпосних та змусивши їх безпечно виконувати директиви та накази, сіяти хліба скільки скажуть і здавати по тій ціні, яку назвуть… Фактично, голодомор носив політичний характер і був покаранням за те, що селяни не йшли до колгоспів і не хотіли віддавати за безцінь продукти своєї праці…  У 1933 році у листі до Сталіна Генеральний секретар ЦК КП(б)У С.Косіор писав, що голодування мало навчити колгоспників уму-розуму, тобто змусити їх сумлінно працювати на державу в громадському господарстві. Голодомор був шляхом знищення українців, які являли реальну, а частіше надуману небезпеку для режиму. Очевидці із слізьми на очах згадують : "Голод був штучним…Навіщо? – Аби людину так принизити, щоб вона й рота не відкрила, й слова не сказала…".

Наміри Сталіна вимірювалась мільйонами людських життів… Серед дослідників й досі немає єдності у визначенні фактичних демографічних втрат України у 1932-1933 роках. Конверст називає цифру 5 млн, Верт – від 4 до 5 млн, Кульчицький – 3,5 млн… Та очевидно, що втрати були катастрофічно незліченними… Та навіть, якби досягнення цілі коштувало життя однієї людини, а не мільйонів смертей, хіба людяно її досягати? Це не дилема, не риторичне питання. Це крик душі всього українського народу, який чується крізь десятиліття…

Українцю, запали сьогодні свічку. Пом'яни тих, хто всіма силами намагався вхопитись за тонку павутинку життя , тих, хто боровся з нелюдською жорстокістю та несправедливістю за право жити  до останнього подиху…