Олена Голубєва
Інститут журналістики КНУ ім. Шевченка Реклама і зв'зки з громадськістю
22.12.2011
2739

Самостійник до останнього подиху,чи постать Миколи Міхновського в історії України

Микола  Міхновський

Постать Миколи Міхновського в історії українського народу дуже неоднозначна та займає вагоме місце. Його гасло : "Україна – для Українців " пройшло крізь роки та стало життєвим кредом не одного покоління українців-патріотів.

Народився Микола Міхновський у 1873 році в селі Турівка Прилуцького повіту, що на Чигиринщині, в родині священнослужителя. Початкову освіту здобув у гімназії, після чого вступив на юридичний факультет до Київського університету св.. Володимира.

В цей час активно розгортаються національно-патріотичні рухи в Україні. Микола Міхновський стає активним діячем міської патріотичної організації, члени якої проповідували необхідність вільного розвитку української культури і не торкались політичних питань. Але молоди Міхновський усвідомив, що йому не по дорозі з цими "патріотами", адже в своїх планах, а скоріше мріях, він вбачав Україну самостійною, незалежною державою. Саме з цього почалось формування власної ідеології Міхновського.

У 1891 році група молодих націоналістів створила Товариство тарасівців, ідеологом якого був Микола Міхновський . це товариство пропагувало самостійницькі ідеї та невдовзі було заборонено владою. Наприкінці 1899 року в Харкові виникла Революційна українська партія (РУП), до якої вступило чимало молодих патріотично налаштованих людей. Датою її створення вважається 1900 рік. Основні ідеї своєї ідеології Микола Міхновський виклав у брошурі "Самостійна Україна". У 1902 році група прихильників Миколи Міхновського від РУП і заснувала Українську народну партію (УНП). Міхновський розробив для неї 10 заповідей, які у 1903 році були видані у Львові :

1) Єдина і неподільна від Карпат і до Кавказу самостійна, вільна Українська Демократична Республіка – це національний всеукраїнський ідеал. Нехай кожна українська дитина тямить, що вона народилася на світ на те, щоб здійснити цей ідеал.

2) Усі люди – твої брати, але москалі, ляхи та жиди – вороги народу нашого, доки вони панують над нами та визискують нас.

3) Україна для українців. Отже, проганяй звідусіль з України чужинців-гнобителів.

4) Усюди й завжди вивчай українську мову. Нехай ані дружина твоя, ані діти не дають поганити твоєї господи чужбинцям-гнобителям.

5) Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів-відступнів, і добре буде твоєму народові і тобі.

6) Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів.

7) Не стань ренегатом-відступником.

8) Не обдирай власного народу, працюючи на ворогів України.

9) Допомагай своєму землякові поперед усіх.

10) Не бери собі дружину з чужинців, бо твої діти будуть ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ще додає їм сили та відваги, не підтримуй гнобителів наших, бо зрадником станеш…

Українська народна партія для поширення ідей свого лідера видавала у Львові журнал "Самостійна Україна". Коли вибухнула Перша світова війна, його призвали до армії. Якийся час перебував на Північному фронті, а напередодні революційних подій 1917 року перейшов як юрист у розпорядження Київського військового окружного суду. Як на той час, Міхновський мав достатньо радикальні, безкомпромісні погляди щодо незалежності України від Росії. Лише цілковите відокремлення України і створення могутньої держави від Карпат і до Кавказу необхідне нашій нації. Українцям не потрібна автономія з ласки Росії, а також федерація у складі Росії – їй потрібна повна незалежність. Україна має матеріальні й духовні сили бути самостійниками. Вони, щоб уникнути розколу в національному русі, пішли на створення Української Центральної Ради разом з федералістами. Ініціатива утворення українських військових частин належить самостійникам.

Перша українська військова частина сформувалась в тилу в середині квітня 1917 року і вирішила йти на фронт у складі українського полку, що дістав ім'я Богдана Хмельницького. Організацією полку клопоталася офіцерська група "Український військовий клуб імені Павла Полуботка", очолювана М.Міхновським. Центральна Рада хотіла законним способом вибороти автономію від Тимчасового уряду і боялася рішучих дій Миколи Міхновського. Тому на 1-му військовому з'їзді головою Військового генерального комітету обрали С.Петлюру, який дотримувався автономістичних поглядів, а не самостійника Миколу Міхновського. Останнього ввели до складу цього комітету одним із 18 членів, і помітного впливу на його діяльність він не мав. Микола Міхновський та його прихильники виступили проти прийняття ІІ Універсалу 3 липня 1917 року. У ніч проти 5 липня 1917 року вони прибули до приміщення Центральної Ради, спираючись на 5 тисяч українських вояк – Другий український полк імені Павла Полуботка.

Міхновський зажадав, щоби Центральна Рада проголосила самостійну Українську державу, видворивши за її межі всіх представників Тимчасового уряду. Цей оружний виступ самостійників Центральна Рада придушила. В результаті Микола Міхновський опинився в далекому закутку Румунського фронту, тяжко журячись тим, що в його найсприятливіший момент історії самі ж українці перешкодили йому реалізувати мрію життя – створити незалежну Україну.

Події в Україні розгорталися бурхливо.Наприкінці квітня 1918 року Центральну Раду заступив уряд гетьмана П.Скоропадського. Прикутого ревматизмом до ліжка Миколу Міхновського привезли на автомобілі до столиці й запропонували високу посаду – міністра внутрішніх справ. Але він відмовився, бо, як зазначили його близькі друзі, прагнув не посад і чинів, а незалежності України. Згодом так само відмовився від посади радника гетьмана.

Наприкінці 1919 року Микола Міхновський хотів залишити Україну, рятуючись від радянської влади. Він потрапив до Новоросійська, щоби звідти емігрувати за кордон, але спроба успіху не мала. До 1924 року Міхновський працював в українській учительській семінарії в станиці Полтавській на Кубані. На початку 1924 року приїхав до Києва й потрапив до рук чекістів. Зрозумівши безвихідність свого становища, він 3 травня 1924 року повісився в тюремній камері. На столі залишив записку : "Ніж ви мене, краще я сам себе!".

Так закінчився бурхливий життєвий шлях Миколи Міхновського, поборника української самостійності початку ХХ століття Та жаль, спадщина Миколи Міхновського, як і його біографія, упродовж багатьох десятиліть науковцями майже не вивчалась. Повернення до історичної правди дасть змогу об'єктивно оцінити роль і значення цієї непересічної постаті в історії України. Можливо, нам, українцям, є що додати?...

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"