Неймовірнe пристрасть народних обранців до вечірніх голосувань можна пояснити не перебійним бажання, як підсвідомо "приховати" свої істинні наміри, так і додати трішки присмаку драматизму і помпезності до прийнятих рішень. Верховна Рада встановивши 17 листопада правила гри на виборчих перегонах 2012 року повільно відкрила шаленні перегони.  Які в черговий раз нічого не змінять бо після оприлюднення правил всім стало зрозуміло - гравці ті самі що й колись...

Цінності людини не важко ідентифікувати - це те що не підлягає компромісу і це дії людини під час кризових ситуацій. Тому змова 366 була логічна - адже носити наступні 5 років значок з написом "Народний депутат України" хочеться всім. Досить смішно виглядає оправдання збоку опозиціонерів, що вони вибрали "менше зло" чи зробили все що могли для того щоб вибори пройшли чесно та прозоро. Якщо ще раз вдуматись в слова,  які немов з мегафону на мітингах ревні революціонери-опозиціонери, проголошують перед камера то знаходимо колосальну розбіжність з діями. Тому починає видаватись що деякі спритні народні обранці почали передвиборчі кампанії ще не встигнувши вийти з під скляного куполу Парламенту. Адже стверджувати про те що не було іншого виходу крім легітимізувати будь-які результати виборів, як в очах Заходу, так і своїх прихильників яскраво свідчить що заповітний мандат є найбільшою цінністю у їхньому життя і явно вищим навіть не зважаючи на тернистий шлях до нього. Хоча, саме "шлях" за яким кандидати будуть добиратись до владного Олімпу і показав новий Закон України "Про вибори народних депутатів України".

Не хочеться зупинятись на невеличких деталях цього акту, адже вони будуть важливі більше для тих хто буде проводити фальсифікації чи навпаки робити все що б їх не було. Тому хочу в своєму аналізі зупинитись на фундаментальних новаціях цього закону, які вже покажуть результати в 2012 році:

5% бар'єр

Ця норма в Законі прийшла найбільше до душі, як опозиціонерам так і представникам більшості. Адже це дозволяє опозиції підвищити свою цінність для потенційних спонсорів, а також знищить молодих конкурентів на "опозиційному" полі. Для влади це буде ще один механізм контролю за своїми союзниками – адже так Банкова ще раз тонко натякнула як НП так і КПУ що іншого шляху крім йти на вибори під егідою біло-голубих немає. А практично вбивство будь-яких паростків надії на те що молоді політичні партії мають хоч якийсь шанс потрапити в Парламент – була вигідна для всіх крім громадян. Адже для того щоб здобути 5% народної симпатії потрібен рівень впізнаваності близький до 90% серед населення. Отже про нові обличчя у вищому законодавчому органі ми можемо забути на довго.

Змішана мажоритарно-пропорційна система

Гіршої системи виборів мабуть важко придумати, але от якщо подивитись на неї з висоти Печерських пагорбів та ще й на рівні Банкової то це джек-пот. Сергій Льовочкін тепер зможе вітлити свої мрії в життя - контролювати мажоритарників, а отже й майбутню більшість у Верховній Раді. Адже щоб виграти на окрузі багато не потрібно: гроші та адміністративний ресурс. А опозиція на мажоритарних округах зможе відправити на заслання тим хто не знайшлось місця в закритому списку, куди якраз і попадуть спонсори, що забезпечать ресурси на кампанію.

Міф про те що мажоритарні депутати це манна небесна для пересічного виборця дуже легко руйнується. Новообраний депутата ніколи більше не з'виться на окрузі протягом найближчих 4 років (до наступних виборів) і те що побудує декілька церков та відремонтує декілька шкіл насправді нічого не змінить - бо це не його функція. Оцими "засіваннями" округів кандидати просто купують свій мандат роблячи за органи місцевого самоврядування і за місцеву владу те що вона б мала робити і так. Тобто нам дарують нам у нас же ш вкрадене.

Комісії

Золотим правилом про те що не важливо як голосують, а важливо хто рахує, парламентарі не знехтували, тому підрахунок голосів залишили за собою. Адже більшість в комісіях будуть мати представники фракцій у Верховній Раді України. Про цінності рівності, прозорості та підзвітності шановні депутати чомусь забули.

Такий короткий аналіз Закону показав дуже простий результат - наврядчи діючу владу (я туди записую і опозиційних депутатів, адже у них такі ж права та можливості як і у представників більшості) можна буде змінити чи замінити, адже результат виборів уже написаний не пересічними громадянами, а тими хто встановлював правила виборів. Тому розчарування та пошуки нового шляху змінити status-quo можуть нас привести до явищ і технологій які не дуже прогнозовані, і які не завжди давали хороший результат в підсумку.