Утікачка з Північної Кореї 41-річна Лі Со Йон — донька університетського викладача. 17-річною вступила до лав північнокорейської армії 1992-го. Сподівалася врятуватися від голоду, що лютував у країні. Прослужила 10 років. Після демобілізації втекла до Південної Кореї. Із жахом згадує про складні умови в армії, знущання та наругу з боку чоловіків.
Спочатку в армії Со Йон надихали патріотичні почуття. Дівчині видали фен для волосся. Це її приємно здивувало. Потім розчарувалася — через перебої з електрикою скористалася ним лише кілька разів.
У казармі з нею мешкали 20 жінок.
— Ми сильно пітніли. Матраци набиті рисовими висівками. Вони вбирають у себе піт та інші запахи. Це неприємно, — розповідає.
Прийняти душ не могли — не було гарячої води. Аби хоч якось помитися, приєднали шланг до гірського струмка. З нього іноді випадали жаби та змії.
Армійське постачання не передбачало гігієнічних засобів для жінок. Доводилося прати й повторно використовувати прокладки.
Розпорядок дня у війську для жінок і чоловіків був приблизно однаковий. Перших менше завантажували фізичними вправами. Натомість вони щодня прибирали й готували. Чоловіків від цього звільняли.
Через виснажливі навчання й мізерний раціон за півроку чи рік служби зникали менструації.
— Командир роти залишався ввечері у своїй кімнаті й ґвалтував підлеглих жінок-солдатів. Це повторювалося знову і знову, — пригадує Со Йон.
Корейські військові часто зізнаються, що командири ґвалтують жінок. Ніколи не визнають, що наруга відбулася над ними особисто.
2001 року Со Йон вирішила звільнитися з військової служби. 2008-го вперше наважилася втекти до Південної Кореї.
Її спіймали на кордоні з Китаєм і на рік запроторили за ґрати. Майже одразу після звільнення жінка спробувала ще раз. Перепливла річку Туманган і опинилася на території Китаю. Перейшла до Південної Кореї.
— Свідчення Со Йон не суперечать іншим розповідям, — говорить Жульєтт Морійо, авторка книжки "100 запитань про Північну Корею". Застерігає — до слів перебіжчиків слід ставитися дуже скептично. Багато з них перебільшують і розповідають пресі байки, аби отримати гонорар.
Со Йон дала інтерв'ю безкоштовно, що може підтвердити правдивість її слів.
Нещодавно Морійо побувала в розташуванні військ, де розмовляла з кількома жінками-солдатами. Вони розповіли, що не завжди мають доступ до закритих туалетів. Їм часто доводиться справляти природні потреби на очах у чоловіків. Тому почуваються особливо незахищеними. Найбільша група ризику — жінки з бідних сімей, яких вербують у будівельні бригади. Вони живуть у неофіційних малих казармах чи хатинах: "Побутове насильство — поширене явище й досі, про нього не доповідають. Те саме і в армії".
У КНДР 40% жінок віком від 18 до 25 років є військовими. З 2015-го для всіх жінок стала обов'язковою 7-річна служба.
8 
35413
Коментарі