В одному з будинків для престарілих японського міста Кіото працює робот на ім"я Іфбот. Він уміє підтримувати розмову, співати, виражати подобу емоцій і навіть жартувати.
Керівництво закладу придбало машину за $4300, щоб розважити своїх підопічних. Але згодом виявилося, що складний робот їм не потрібен. Вони втратили інтерес до нього вже через місяць.
— Більшості літніх людей роботи видаються занадто складними й непрактичними, — розповідає соціальний працівник із токійського університету Рут Кемпбелл. — Насправді їм потрібні прості речі, які допомагали б пересуватися будинком, прийняти ванну, дійти до туалету.
За прогнозами соціологів, до середини цього століття люди похилого віку становитимуть 40% населення Японії. Виробники високотехнологічної продукції запропонували їм роботів, щоб вони не почувалися самотніми. Машини мали стати новими членами родини й створити ілюзію живого спілкування.
Найбільшим ринковим провалом був рожевий робот-пес, який міг вимірювати кров"яний тиск, рівень цукру в крові та температуру тіла. Через низький попит його зняли з продажу. Компанія-виробник замість механічних собак почала випускати телефони з великими кнопками.
— Коли йдеться про те, як впроваджувати складні технології на ринок, ми завжди натрапляємо на одні й ті ж проблеми, — говорить Мєко Охсуга, інженер-біомедик з Інституту високих технологій у місті Осака. — Роботи дуже дорогі й складні у використанні. Літні люди не можуть собі їх дозволити. До того ж вони їм не потрібні.
2 
35413
Коментарі