У райцентрі Полонне Хмельницької області 23 тисячі жителів. Очисні споруди розраховані на 400 кубічних метрів стоків на добу. Нині щодня через них проходить майже 2 тис. кубів. Споруди перевантажені уп"ятеро, тому не можуть  якісно очистити воду і скидають забруднену в річку Хомору.

Цьогоріч міська санстанція двічі штрафувала водоканал на 51 та 102 грн.

— Така ситуація загрожує здоров"ю людей, — розповідає головний санлікар Полонського району Валерій Аврамчук. — Особливо це стосується селища Понінка, що в шести кілометрах униз за течією Хомори. Ситуація погіршується. Порівняно з минулим роком, хімічні викиди збільшилися вдвічі.

Полонне використовує очисні споруди, зведені для міської лікарні 1974 року.

— Уже тоді їх робили за старою технологією, — пояснює директор Полонського міськводоканалу Володимир Нагорнюк. — Відстійник для стоків загружають щебенем. Що могло — осіло, все інше пішло в річку. Місто окремих очисних споруд не мало, не має й дотепер.

За 30 років у Полонному будували 5-поверхівки, відкривали підприємства. Каналізаційні труби підключали до старих очисних.

Може перед наступними виборами щось дадуть

Нові очисні коштуватимуть 7,1 млн грн. Проект пройшов державну експертизу. Споруди розраховані на 5 тис. куб. м відходів. Цьогоріч із держбюджету на фінансування робіт виділили 500 тис. грн. Ще 25 тис. дала Полонська міськрада.

— Проект гарний, але грошей немає, — каже Володимир Нагорнюк. — Може перед наступними виборами щось дадуть. А до кінця року на виділену суму поставлять очисні блоки, насосне обладнання і станцію управління німецького виробництва. Скільки буде блоків, я не знаю. Поки що немає жодного.

Друга проблема Полонного — якість питної води. Це єдиний населений пункт області, питну воду якому подають із відкритої водойми малої глибини.

— Гамарнянське водосховище — як калюжа, — хитає головою Володимир Нагорнюк. — Його глибина — 120–130 сантиметрів. А для насосів потрібно чотири-п"ять метрів. Чим глибша водойма, тим менше водоростей туди потрапляє і тим чистішою є вода. Насоси захоплюють пісок, мул. Це все осідає у трубах. Коли стається їх прорив, воду перекривають. Потім подають — мул, пісок та іржа йдуть по трубах у квартири. Щоб зробити водосховище глибшим, потрібні гроші. А їх немає.

40-річна Зінаїда Рикманчук, мешканка 9-поверхового будинку на вул. Привокзальній, 42 кран замотує бинтом. Тоді вода трохи чистіша.

— Тече з крану кофе-капучіно, — каже вона про колір води. — Дивіться, яким жовтим став бинт. Стіраю його щодня. А що робити? Для стірки та купання води не наносишся.

— Років зо два тому я був у Полонному в бані, — каже заступник начальника облуправління житлово-комунального господарства Григорій Ващук. — У басейні вода була такою жовтою, що туди не хотілося лізти.

1989-го для міста пробурили 12 артезіанських свердловин. Їх одразу законсервували, бо забракло коштів на підведення водогону. За останні два роки з держбюджету виділили 6 млн грн на  облаштування споруд. Встановили насоси, трансформатори, зробили резервуар, проклали труби. Із початку 2007 року воду почали подавати з шести свердловин. Однак у водогоні вона змішується з брудною водою водосховища.

— Води із крана ми не п"ємо, навіть їсти з неї не готуємо, — говорить 33-річна полончанка Лариса Государська. — Мої батьки живуть у приватному будинку. Саме до них їжджу велосипедом по криничну воду, бачите — пусті бутилки. А це десь зо три кілометри. Дочці Саші — рік і дев"ять місяців.

Головний санітарний лікар району Валерій Аврамчук радить використовувати магазинні фільтри, кип"яти чи відстоювати воду.

— Я використовую бутильовану воду з магазину, — каже. — А для господарських потреб беру з власної криниці.

×