На Вінниччині понад 300 членів Обласного товариства мисливців і рибалок. Найстарший серед них, 85-річний вінничанин Тадей Повз, є головою організації.
Як ви ставитесь до того, що багато ставків приватизовано?
— Негативно. Власне, у нас є десяток своїх місць, де ми можемо вільно порибалити. Наприклад, на річці Соб, біля Липівця й Іллінців. У Вінниці ми рибалимо на штучному ставку Поділля в мікрорайоні Пирогове. Дуже популярне Сандрацьке водосховище біля Хмельника.
Чи були у вашого товариства конфлікти з власниками ставків?
— Так, вистачало. Наприклад, у селі Степанівка — це Вінницький район — є дуже гарне водоймище. Але його забрав приватний власник. Суд вирішив справу на нашу користь. Проте у нього знакомства, і ми нічого не можемо зробити. Врешті-решт нам доводиться обходитись тільки нашими озерами.
Що робити рибалкам, що не є членами товариства?
— Вони можуть рибалити всюди, де це дозволено. Головне — отримати дозвіл від Рибінспекції.
За оренду ставка Володимир Осадчук заплатив 20 тисяч гривень
Торік 40-річний підприємець Володимир Осадчук взяв в оренду ставок на 13 га у селі Іванів Калинівського району. Розводить там рибу, облаштовує зону відпочинку. Здає в прокат два катамарани та п"ять човнів. Година коштує 10 грн.
— До цього вісім місяців збирав документацію у вінницькому проектному інституті, — каже підприємець. — Віддав за це вісім тисяч гривень. Зараз на дві тисячі дорожче.
За проведення грошової оцінки й експлуатації у районний відділ земельних ресурсів Осадчук заплатив 4 тис. грн.
— За присвоєння касового номера у податкову дав 402 гривні, — додає Володимир. — Щомісяця сплачую оренду по 30 гривень за один гектар у сільраду.
Підприємець найняв охоронця, який чергує вночі. Удень селянам дозволяють безплатно рибалити з однією вудочкою та гачком.
Тетяна САРАХАН
8 
35413
Коментарі