Ексклюзиви
Четвер, 29 січня 2009 17:43

Телефонний дзвінок

 

Недільного ранку мене розбудив дзвінок.

— Алло! — телефонує нам сусід по сходовій клітці дядя Міша. — Не хочете за чверть ціни собі супутникову антену провести? Подумав, буде вигідно, якщо взяти одну на чотири квартири з нашого поверху. Можна дивитися 80 каналів!

Ми мешкаємо на п"ятому поверсі у старенькій "хрущовці". Я тут із перших днів свого народження. Сусідів по клітці знаю стільки ж, скільки пам"ятаю себе. Тьотя Ніна, дружина дяді Міші, колись товаришувала з моєю мамою. Вони часто обмінювалися рецептами страв, узорами для в"язання. Сусід через стінку, Василь Миколайович, — геній з ремонту техніки. Оксана, що живе через квартиру — перукарка. Усі ходили одне до одного в гості. Ну хоча б позичити ложку чаю.

Тьотя Ніна, дружина дяді Міші, колись товаришувала з моєю мамою

Ще років 10 тому телефон був тільки в нашій квартирі. Сусіди ходили до нас дзвонити, чи їм хтось телефонував на наш номер. Правду кажучи, інколи це дратувало. Особливо під час канікул. Мама сварила, коли в дім заходили люди, а там було не прибрано. А я інколи так захоплювалася мультиками та малюванням, що забувала зібрати постіль з дивана.

Оце говорила з дядею Мішею і думала: колись давно ми були ближчими одне до одного. А тепер, щоб перекинутися кількома словами, дзвонимо, бо лінуємося відкрити двері та пройти два метри. Усе, як у тій пісні: "Наши телефонные трубки не позволяют нам делать поступки".

Зараз ви читаєте новину «Телефонний дзвінок». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода