Селяни моляться за дощ біля Ревухи

 

На межі сіл Мала та Велика Вулига Тиврівського району є струмок. У народі його називають Ревуха. Він бере початок із джерел, над якими звели каплицю.

— Без каплички тут було краще, — стверджує сільський парубок Михайло, 20 років. — Її змурували, бо коні впали сюди з обриву.

У руках хлопець тримає кольорові поліетиленові відра від оселедців. Прочиняє двері.

— Заходьте помаленьку, — каже, — бо станете у воду.

Спочатку нічого не видно, тільки голосно дзюрчить вода. За хвилину звикаєш до темряви. В очі впадає білий хрест на мурованій стіні. Такий самий, як на капличці знадвору.  Стояти можна тільки на порозі, далі — вода. Біля землі сім невеликих отворів, звідки б"ють джерела. Кажуть, їх сім.

— Купайтеся. Тут люди купаються, — каже Михайло.

Вода холодна, ноги зводить судома.

Неподалік каплички на городі кропить картоплю 45-річний Василь Кубик.

— Щоб ви знали, від цієї води не болить горло, — каже чоловік. — Було, прийду з райцентру пішки 25 кілометрів і сюди. П"ю, п"ю, думаю: все, горлу кінець. Але ні! Нічого. Ця вода літом холодна, а зимою тепла.

На стільчику сидить і обриває червону смородину мати Василя, 84-річна Ганна Кубик.

— Оце як довго нема дощу, то люди збираються. Спереді йде батюшка. Приходять, сядають, їдять, хто шо має. А потім батюшка читає Біблію, усі моляться. А на третій день іде дощ.

Недавно про смакові якості води, що витікає з семи джерел, дізналися бізнесмени. Хотіли все поставити на промисловий розлив води, але вона зникла. З"явилася згодом. Коли бізнесмени поїхали.

— А, це ви аналізи приїхали робити? — питає мене в селі чоловік, який заганяє гусей. — Із Києва тоже приїжали. Сказали, вода — шо нада. Із собою додому тра було набрати.

×