Жителі селищі Кирнасівка Тульчинського району не дали порізати на метал місцевий цукровий завод. Він не працює з 2007-го. Раніше переробляв буряк і тростину.

— Власником цукрозаводу було товариство "Сахара" з Києва. Але воно не змогло погасити кредит, який брало під заставу майна заводу. Тому банк "Форум" виставив його на продаж. Із 22 березня власником стала "Уніфінгруп", — каже голова Кирнасівської селищної ради Василь Процишин, 62 роки.

Торік подібна ситуація виникла з Красносільським цукрозаводом у Бершадському районі.

— Я сам організовував людей і вивів їх на акцію протесту, — розповідає заступник голови Бершадської райдержадміністрації 41-річний Вадим Оркуш. — Під майно заводу взяли кредит, і інвестори, щоб повернути гроші, зібралися його порізати. Торік знайшли нового інвестора і завод запустили. На ньому працює 450 осіб. Підприємство забезпечує роботою людей із шести сіл.

У Вінницькій області тепер продають вісім цукрових заводів. Три з них діють.

— Є завод у Теплицькому, Хмільницькому, Тульчинському районах, — розповідає телефоном Ігор Миколайович, який представляється працівником брокерської контори з продажу цукрових заводів. — Наша організація займається виключно заводами, працюємо з власниками. Жодних проблем із законом не буде. Добре знаємо реальний стан справ кожного заводу. Мій шеф — депутат Верховної Ради. Надьожна людина.

— Самий прибильний завод — порізаний і погружений у вагони, — говорить представник компанії "Метвторгруп", який називається Олегом. — Метал згодом дешевшатиме, тому власники спішать порізати підприємства. Зараз тонна чорного металу коштує 2720 гривень. До осені ціна може впасти до 1,5 тисячі гривень. Тому цього року різатимуть усе, що можна.

Розповідає, що за послуги компанія, яка займається порізкою, бере по 800 грн із тонни металу:

— Торік мали різати Уладівський завод у Хмільницькому районі. Він уже кілька років не працює, обладнання власники продали. Але там хороша залізниця, непогані крани. Загалом із заводу можна взяти від 2,5 до 5 тисяч тонн чорного металу. Це від 7 до 13 мільйонів гривень.

Перед тим як порізати завод, його доводять до банкрутства, зупиняють.

— Навіть самий великий завод можна утилізувати за півроку, — продовжує Олег. — Залишаємо тільки дерев'яні двері та стіни з кірпіча.

— Збунтований народ справді може вберегти завод від порізки. Принаймні призупинити хоча б на кілька місяців, а то й років, — розповідає власник кількох цукрових заводів на Вінниччині. Просить його не називати. — Друге діло, чи знайдеться охочий його запустити. Більшість заводів на сьогодні нерентабальні, там старе обладнання. За добу вони витрачають сотні кубів газу, а переробляють лише 2 тонни цукрового буряку.

У селищі Шпиків Тульчинського району цього року почнуть будувати цукровий завод. Проект розробляє польська компанія.

Раніше там уже був цукрозавод, але його порізали на метал.

— Новий будуватимуть на місці попереднього, вже проводили заміри, — каже сільський голова Микола Панасюк.

×