6 лютого у школі села Руданське Шаргородського району Вінниччини першокласниця Расіна Ковалишина, 7 років, відпросилася у вчительки до туалету на дворі. Одягла курточку та вийшла на вулицю. Урок закінчився, а дівчинка так і не повернулася. Учителька відправила кількох дітей сказати дядькові Віталію Бігулякові, що зникла його племінниця.

— 14 січня мати Наташа та вітчим Расіни, Віктор, поїхали в Київ шукати роботу, — розповідає вчителька 38-річна Юлія Черниш. — Уперше мати залишила дитину на місяць у свого брата, Віталія. Хоча Вони жили дружно, як родина, помагали одне одному. У нього є ще 12-річна дочка Яна та син Олег, 7 років.

Мати дівчинки від народження не може говорити. Три роки тому вона розлучилася із батьком Расіни. Він мешкає на сусідній вулиці, працює трактористом. Доньку провідує.

За рік Наталя познайомилася з Володимиром із Києва. Він теж інвалід ІІІ групи, погано говорить.

— Расінка знала, хто її справжній батько, але й вітчима називала папою, — продовжує вчителька. — До вітчима навіть більше тягнулася, ніж до мами, бо він хоч інвалід, але говорити може. Завжди її в школу проводжав і забирав. Віктор часто на заробітки в Київ їздив. А цього разу взяв і Наталю, хотів десь влаштувати.

— Ми самі предложили їй дочку в нас лишити. Расіночка була не проти, — каже дружина Віталія 32-річна Людмила Бігуляк.

Дядько дівчинки повідомив про зникнення до міліції. Ті попередили  правоохоронців на залізничних вокзалах Києва, Жмеринки й Шаргородській автостанції. Для пошуку задіяли сім мобільних бригад. На пошуки вийшло півсотні селян.

Близько восьмої вечора Віталій дорогою додому вирішив ще раз зайти до баби Олени, яка живе за лісом за 5 км від села. Там через  шибку й побачив племінницю. Дівчинка розповіла, що хотіла дійти до Жмеринки та сісти на поїзд. Коли стемніло, вирішила повернутися назад. Дорогою зайшла до прабаби.

— У школі Расіна хвалилася однокласникам, що знає, як добратися до Києва. Розказала, що треба дійти до Жмеринки, а там сісти на поїзд, — веде далі Людмила. — Вона, видно, так і пішла. Але коли стемніло, вирішила повернутися назад. Дійшла до прабабусі. Там сховалася, щоб міліція визвала маму шукати її. Вона дуже розумна й сообразітєльна дитина.

Згодом літня жінка запевняла Бігуляка, що вона не ховала дівчинку, а побачила її за півгодини до того, як прийшли шукачі.

— На другий день дядько визвав маму Расіни додому, — каже мати однієї з учениць, Марія Гармаш. — А кілька днів назад я сама бачила Наташу з Віктором і Расіну на прогулянці в селі. Говорять, ніби вона тепер не буде на брата дитину лишати, а з чоловіком сюди переїдуть.

— Я вже Наташу вмовляла не залишати більше доньку, — додає Людмила. — Ми вже так нанервувалися з чоловіком через її пропажу. У Віталіка навіть желудок боліти почав. У нього й так гастрит.

×