— Хочу, щоби бажання жити ніколи й ні в кого не закінчувалося! — піднімає келих шампанського на своєму 90-річчі один із 12 почесних громадян Вінниці Іван Павлов. Його ювілей святкували 16 січня в залі засідань мерії. Від міста подарували телевізор "JVC".

— От угадали з подарунком, бо в мене був лише маленький, — радіє Іван Григорович. — Тепер буду дивитися всі-всі програми, які тільки показуватимуть.

Звання почесного городянина Павлову дали 1994 року. Під час звільнення Вінниці від фашистів він керував загоном солдатів, який на 18 год. оточили німці.

— Мене поранили, однополчани намагалися винести з поля битви. Але самі підірвалися на міні, — згадує Іван Григорович. — Мене ж відкинуло вбік та присипало землею.

Напівживим його знайшла Наталія Хоменко. Віднесла  до шпиталю. Згодом вони одружилися.

— Сам я з села Оша колишньої Татарської Автономної Республіки, — веде далі ювіляр.

Більш як 40 років тому дружина померла. Іван Григорович побрався вдруге з Федорою Андріївною. Виховали доньку Аллу, в якої вже троє дорослих дітей.

— Дідусь у нас строгий, але справедливий, — каже найстарша 20-річна онука Олена.

Ходить чоловік без ціпка. Ніколи не курив і не пив.

×