— Сусідка сказала: "Це моя стіна, і дюрки ви тут не проб"єте", — скаржиться 78-річна Ганна Ковальчук у селищній раді Турбова Липовецького району на Вінниччині. Сусіди не дозволяють пенсіонерці провести опалення. Ковальчук вимушена жити у старій мазанці в лісі.
1999 року Ганні Ковальчук виділили однокімнатку на вул. Садова, 9. Двоповерховий будинок на 18 квартир будував місцевий цукрозавод, де жінка пропрацювала 31 рік. Ордер їй дали 2004-го.
— Переселятися туди не можу, бо немає ні води, ні тепла, — зітхає. — Як отримала кімнату, була лише коробка. Я пенсію потрохи почала відкладати на ремонт. Донька Ніна допомагає. Засклили балкон, двері нові поставили, пол поклали.
Непорозуміння між Ковальчук та сусідами триває кілька років:
— Тільки почали стіни до пуття доводити, як зверху сусідка захотіла по-своєму проводити каналізацію. У всіх туалет з ванною в коридорі, а їй прямо над моєю кімнатою це все вистроїти захотілося.
Викликали комісію з району. Вона заборонила проведення самовільної каналізації.
— Думають, якщо баба стара, то їй можна й по голові їздити. От бокова сусідка. Попросила її дозволити пробити в стіні між нашими балконами дюрку. За планом, що мені дали, котел треба ставити в лоджії. Не дає. Каже: "Там у мене сохнути одяг буде". От і мушу жити в лісі. У мене там хоч і стара хата, та пічка є, — каже Ковальчук.
Пенсіонерка говорить, що самій жити в лісі страшно.
— Двох гусаків місяць тому хапанули, — схлипує. — Було шість собак — потравили.
Донька Ганни Ковальчук неодноразово зверталася по допомогу до селищної та районної рад.
— До прокуратури звернулися, — зауважує голова селищної ради Турбова Василь Завальнюк. — Нехай там уже дадуть свої висновки.
2 
35413
Коментарі