Вінницький автослюсар 50-річний Микола Сорочук уранці 9 червня пішов у свій гараж за містом на вул. Кірова. Дружині пообіцяв, що повернеться до дев"ятої вечора. Об 11 годині його все ще не було вдома. Дружина так розхвилювалася, що прихопило серце. 22-річний син Олег викликав "швидку". О другій ночі хлопець на родинному мікроавтобусі "фольксваґен" поїхав по батька. По дорозі підібрав знайомих Андрія та Ігоря, з якими вранці мав їхати на природу.

Двері гаража, де Микола із сином фарбують машини, були відчинені.  Із середини долинав різкий запах бензину та ацетону. Чоловіка знайшли в оглядовій ямі. Він лежав непритомний біля битого скла. Як Микола розповів пізніше, він хотів дістати в ямі, що раніше розширили для складу, одну з пляшок із розчинником. Зачепився ногою за камінець і рукою збив пляшки.

Утрьох друзям витягти чоловіка з ями було важко, Микола важить понад 100 кг, дихати не було чим. Наймолодший Ігор відчув, що непритомніє, і вийшов ковтнути повітря. Коли повернувся, Олег і Андрій лежали без тями на сходах у яму.

Ігор cів у бус, ключі від машини були в салоні, і поїхав по допомогу. За 900 м побачив двох даїшників, які чергували на перехресті вулиць Гонти—Липовецької. Була четверта ранку.

— Хлопець ледь зміг сказати, що в гаражі задихаються люди, — розповідає прапорщик міліції Андрій Шеремета, 32 роки. — Миттю туди доїхали. Доки чекали "швидку", витягали їх.

— Двоє були живими. Олега ми винесли першим, його аж трусило, — додає прапорщик міліції Ярослав Онищук, 25 років. — Власник гаража ще дихав, обличчя було геть синім.

29-річного Андрія Гамляви врятувати не встигли. Він задихнувся. Із лікарні Олега та Ігоря відпустили додому. Миколу Сорочука поклали в реанімацію. За кілька днів його випишуть.

×