1 лютого під Маріуполем підірвався на ворожій розтяжці розвідник 93-ї бригади Збройних сил України 24-річний Олександр "Пломба" Рибальченко.
Народився 11 січня 1994 року в селі Коржове Сватівського району на Луганщині. У родині було п'ятеро дітей. 2015-го воював у поліцейському батальйоні "Луганськ 1". Коли бачив підозрілий автомобіль на блокпосту, зривав пломби з дверей, щоб не пропустити контрабанду, згадують побратими. Через це дали позивний "Пломба".
У березні 2016-го мобілізували у 93-тю бригаду. Дружина Олена також служила там.
— В листопаді 2015-го приїхала до них на позиції. Він такий життєрадісний: "Я "Пломба" — і простягує руку. Запитав у "Професора", свого тодішнього командира, де телевізор, і побіг у справах. Таке було наше перше побачення, — розказує Олена. — 2016-го бригаду вивели. Я готувала їсти і зв'язківцем була. Як стало менше роботи, допомагала в діловодстві. Хлопці почали підписувати контракти. Першими були Сашко та його друг. Нагадала про зустріч торік. Почали зустрічатися. Сашко в Сіверськодонецьку примудрявся зводити мене в кіно, кафе. Потім ішли важкі бої. Я служила на другій лінії. На початку січня звільнилася із ЗСУ. Була вагітна.
7 січня подружжя бачилося востаннє.
— Близько 14:00 1 лютого подзвонила йому: "Кицюня, що ти робиш?" — "Зая, викидаю сніг з траншеї. Наберу за дві години". Це було за годину до смерті. Стояла в магазині, коли подзвонив друг, що із Сашком біда. Подумала, знову контузило. Коли сказав, що загинув, в очах потемніло. Не вірила, доки не побачила труну. Тітка Надя, яка виховала Сашеньку, дуже любила його. Довго кричала в телефон. Не хотіла слухати про похорон. Кричала, що це наш армійський гумор, — згадує Олена.
4 лютого "Пломбу" поховали в рідному селі.
5 
35413
Коментарі