"Коли я вперше побачила сина, він мало нагадував дитину. Це була просто істота, — розповідає 31-річна Олена Черній із міста Бердичева, що на Житомирщині. — Маленький скелет, обтягнутий прозорою шкірою. Усі жилочки та органи видно. І зі всього тіла стирчала купа трубок".
13 лютого о першій ночі в Житомирському обласному центрі охорони здоров"я матері та дитини жінка народила хлопчика. Він мав зріст 24 см, важив 490 г. Поміщався на долоні.
Назвали хлопчика Богданом. Зараз він уже важить 2 кг. Уперше в Україні лікарям вдалося виходити таке немовля.
Із Оленою та Володимиром Черніями зустрічаємося на подвір"ї Житомирського центру матері та дитини. Батьки привезли в подарунок реанімаційному відділенню три вентилятори.
Богдан з"явився на світ на 21-му тижні вагітності — на чотири місяці раніше, ніж потрібно.
— Медсестри, які приймали пологи, казали, що як народився, то писнув, наче маленьке щеня або котеня, — пригадує Олена. — Я була впевнена і налаштована, що дитини не буде. Старалася на нього не дивитися, бо боялася, що весь час стоятиме перед очима. Хоча, відчувала, що він рухався.
Жінка розповідає, що зранку 9 лютого почувалася чудово. Зробила контрольну (Олена вчиться на третьому курсі Житомирського інституту підприємництва та технології на фінансиста), а потім зненацька почали відходити води. З дому її відвезли до місцевого пологового будинку. Звідти відправили в обласний центр. Після ультразвукового обстеження сказали, що дитина скоріш за все народиться неживою.
Чотири дні в Олени тривали перейми. Народжувала майже без болю — плід був дуже маленький. За кілька годин до палати зайшов лікар і запитав, чи є у мами памперси.
— Я подумала: або я з"їхала з глузду, або лікар, — сміється жінка. — А він каже, що хлопчик живий.
Як народився, то писнув, наче маленьке щеня або котеня
Наступного дня Чернії розмовляли із завідувачем реанімаційного відділення Сергієм Лапоногом. Він сказав, що дитині потрібен препарат, який допомагає легеням дихати. Коштує він 3 тис. грн.
Грошей подружжя не мало. Володимир подався у Бердичівську міську раду.
— Я прийшов до них зі сльозами на очах. Просив, щоб помогли. Бо це було питання життя і смерті, — розповідає 36-річний Володимир Черній. — Однак там сказали, що грошей в бюджеті на такі випадки на передбачено.
Лікарі ввели дитині препарат безкоштовно.
Зараз у міськраді запевняють, що готові допомогти і чекають від Черніїв конкретних пропозицій.
Одразу після народження хлопчика помістили у спеціальний інкубатор — штучну материнську утробу. За два дні через зонд він почав їсти материнське молоко. Весь час потрібні були якісь ліки. Чернії кажуть, що витратили на них майже 10 тис. грн.
— Навіть не знаємо, де бралися ті гроші. Бог помагав, — переконаний Володимир. — Раз треба було 500 гривень, а в нас їх немає. І в знайомих вже нема як позичати. Пішов на базар і продав якраз на стільки, на скільки треба було — не більше і не менше.
Володимир працює на ринку — торгує одягом.
Місяць тому Богдан уперше заплакав. Зараз він уже сам дихає, реагує на рухи, голос. 13 червня йому виповниться чотири місяці.
Лікарі не знають, чому жінка так рано народила. Сергій Лапоног припускає, що це могло бути через якусь інфекцію або неврози.
— Десь на другому місяці почав опускатися плід, — розповідає Олена. — Інколи було боляче ходити, тягнув до низу живіт. Лікар казав, що це нормально і порадив носити бандаж. 3 лютого ходила на УЗД. Все було в нормі.
Цього тижня Богдана переводять у відділення недоношених Житомирської обласної дитячої лікарні. Батьки планують привезти його до столичного "Охматдиту".
Олена та Володимир Чернії познайомилися сім років тому в Бердичеві. Жінка працювала диспетчером в таксі 062, а чоловік таксистом. В обох це другий шлюб. Від попередніх мають по одній дитині: Олена — 10-річного Владислава, а Володимир — 7-річну Юлію. Подружжя живе із сином Олени у трикімнатній квартирі.
2 
35413
Коментарі