Четвер, 17 січня 2008 07:07

Тарас Смалюк урятував рідну сестру

Автор: фото: Михайло ПЕРКОВ
  Оксана Смалюк разом з чоловіком Сергієм і донькою Тетяною провідують сина Тараса у Хмельницькій дитячій лікарні. Хлопчик не пам’ятає, як його збила машина
Оксана Смалюк разом з чоловіком Сергієм і донькою Тетяною провідують сина Тараса у Хмельницькій дитячій лікарні. Хлопчик не пам’ятає, як його збила машина

7 січня до реанімації Хмельницької обласної лікарні привезли 12-річного Тараса Смалюка з села Червона Зірка Хмельницького району. Хлопчика збила машина.

— Дитина поступила у вкрай важкому стані, — розповідає лікар-реаніматолог Костянтин Карнаух. — Ми діагностували політравму, перелом правої стегнової кістки, нижньої щелепи та забій головного мозку важкого ступеню.

У шестимісній палаті Тарас лежить разом із двома дітьми. Хлопчина весь час вовтузиться на ліжку, намагаючись почухати голову. У нього нічого не виходить: медсестри прив"язали його руки до ліжка бинтами, бо постійно хотів звестися. Біля Тараса сидять мама 30-річна Оксана, батько Сергій, 35 років, і сестра Тетянка, 9 років.

— Син із донькою пішли тоді колядувати до діда Василя, — згадує Оксана Смалюк. — Від хати це метрів за шістсот. Дідо дав їм 50 гривень і перевів через дорогу. А через усе наше село йде траса на Київ. Коли до хати вбігає Таня і кричить: "Тарасика збила машина".

До місця аварії жінка бігла босоніж.

— Водій тих "жигулів" тримав Тарасика на руках: "Боже, — кричав він, — я ж цього не хотів!", — продовжує Оксана. — Я закутала сина своєю кофтою. Хвилин за 40 приїхала "швидка".

Жінка того дня передчувала трагедію.

— Я люблю готувати, — говорить вона. — Того вечора до нас мали прийти родичі. Завжди радую їх якоюсь вишуканою стравою, а цього разу зовсім не хотілося. Напередодні наснилося, ніби мені виривають зуби мудрості. Але крові не було. Колеги заспокоїли: "Якщо без крові, то без мерця".

До місця аварії жінка бігла босоніж

Оксана Смалюк працює кухарем у кафе, чоловік Сергій — робітником на пилорамі.

— Ми цілими днями на роботі, — зітхає жінка. — Діти самостійні, все тримається на Тарасові. Він і сестричку нагодує, і курям зерна всипить, восени на городі порається. До школи вони ходять в інше село за 7 кілометрів. Уранці саджу на автобус, а ввечері вчителі відправляють назад. Тарас знає правила дорожнього руху. Тоді вони йшли по краю дороги навпроти машин. А вчора він попросив у мене два банана. Питаю: навіщо два? А він: "Другий для Тетянки".

За час, коли хлопець був непритомним, мати прочитала весь молитовник.

— Таня була у такому шоці, що я за неї боялася, — веде далі жінка. — Толком нічого не розповіла. Вони побачили, як на них летить машина. Тарасик схопив її за руку і відштовхнув на узбіччя. Таня впала і не побачила аварії.

Через зламану щелепу Тарас погано говорить. Не пам"ятає, як його збило авто. Водія бачити не хоче.

— Ми з чоловіком небагаті, — каже Оксана. — Сімейний бюджет становить 2,5 тисячі гривень. Грішми допомогла моя сестра Іванка. А з тим чоловіком, який збив Тараса, розійшлися миром. Лише знаю, що його звати Сергій і йому 50 років. Дав нам 10 тисяч гривень на лікування. Сказав, що допомагатиме ще. Він не хотів, щоб так сталося. Казав, що побачив дітей в останній момент, бо перед ним проїхала машина й підняла сніг. Ударивши Тараса, він пустив із переляку кермо і в"їхав у паркан.

— Пацієнт залишається у важкому стані, хоч він дещо покращився, — говорить лікар Костянтин Карнаух. — Попереду на хлопця чекає операція. До повного одужання потрібно щонайменше два місяці стаціонарного лікування.

Минулого понеділка хлопця перевели до міської дитячої лікарні.

Зараз ви читаєте новину «Тарас Смалюк урятував рідну сестру ». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода