7 січня до реанімації Хмельницької обласної лікарні привезли 12-річного Тараса Смалюка з села Червона Зірка Хмельницького району. Хлопчика збила машина.
— Дитина поступила у вкрай важкому стані, — розповідає лікар-реаніматолог Костянтин Карнаух. — Ми діагностували політравму, перелом правої стегнової кістки, нижньої щелепи та забій головного мозку важкого ступеню.
У шестимісній палаті Тарас лежить разом із двома дітьми. Хлопчина весь час вовтузиться на ліжку, намагаючись почухати голову. У нього нічого не виходить: медсестри прив"язали його руки до ліжка бинтами, бо постійно хотів звестися. Біля Тараса сидять мама 30-річна Оксана, батько Сергій, 35 років, і сестра Тетянка, 9 років.
— Син із донькою пішли тоді колядувати до діда Василя, — згадує Оксана Смалюк. — Від хати це метрів за шістсот. Дідо дав їм 50 гривень і перевів через дорогу. А через усе наше село йде траса на Київ. Коли до хати вбігає Таня і кричить: "Тарасика збила машина".
До місця аварії жінка бігла босоніж.
— Водій тих "жигулів" тримав Тарасика на руках: "Боже, — кричав він, — я ж цього не хотів!", — продовжує Оксана. — Я закутала сина своєю кофтою. Хвилин за 40 приїхала "швидка".
Жінка того дня передчувала трагедію.
— Я люблю готувати, — говорить вона. — Того вечора до нас мали прийти родичі. Завжди радую їх якоюсь вишуканою стравою, а цього разу зовсім не хотілося. Напередодні наснилося, ніби мені виривають зуби мудрості. Але крові не було. Колеги заспокоїли: "Якщо без крові, то без мерця".
До місця аварії жінка бігла босоніж
Оксана Смалюк працює кухарем у кафе, чоловік Сергій — робітником на пилорамі.
— Ми цілими днями на роботі, — зітхає жінка. — Діти самостійні, все тримається на Тарасові. Він і сестричку нагодує, і курям зерна всипить, восени на городі порається. До школи вони ходять в інше село за 7 кілометрів. Уранці саджу на автобус, а ввечері вчителі відправляють назад. Тарас знає правила дорожнього руху. Тоді вони йшли по краю дороги навпроти машин. А вчора він попросив у мене два банана. Питаю: навіщо два? А він: "Другий для Тетянки".
За час, коли хлопець був непритомним, мати прочитала весь молитовник.
— Таня була у такому шоці, що я за неї боялася, — веде далі жінка. — Толком нічого не розповіла. Вони побачили, як на них летить машина. Тарасик схопив її за руку і відштовхнув на узбіччя. Таня впала і не побачила аварії.
Через зламану щелепу Тарас погано говорить. Не пам"ятає, як його збило авто. Водія бачити не хоче.
— Ми з чоловіком небагаті, — каже Оксана. — Сімейний бюджет становить 2,5 тисячі гривень. Грішми допомогла моя сестра Іванка. А з тим чоловіком, який збив Тараса, розійшлися миром. Лише знаю, що його звати Сергій і йому 50 років. Дав нам 10 тисяч гривень на лікування. Сказав, що допомагатиме ще. Він не хотів, щоб так сталося. Казав, що побачив дітей в останній момент, бо перед ним проїхала машина й підняла сніг. Ударивши Тараса, він пустив із переляку кермо і в"їхав у паркан.
— Пацієнт залишається у важкому стані, хоч він дещо покращився, — говорить лікар Костянтин Карнаух. — Попереду на хлопця чекає операція. До повного одужання потрібно щонайменше два місяці стаціонарного лікування.
Минулого понеділка хлопця перевели до міської дитячої лікарні.
3 
35413
Коментарі