Минулої суботи зі схилу в селі Северинівка Іванівського району на Одещині на параплані полетів незрячий одесит Юрій Качановський, 42 роки.
— У перші секунди не вірилося, що лечу, — згадує Юрій. — Хотілося кричати. Я був такий щасливий, що сам керую польотом, що забув про страх.
Того ранку Качановський перед польотом ще стрибнув із парашутом. На параплані хотів полетіти відразу, як тільки вийшов на схил. Але інструктор провів тренування. Задавав теоретичні питання, примушував розбігатися схилом і моментально зупинятися.
Як тільки дочекалися підходящого вітру, Юрій пішов на старт. Полетів із другої спроби, бо перший раз розбігався і зачепився об камінь. Чоловік набрав стометрову висоту і пробув у повітрі 2 хв.
Це вже другий політ у Качановського. Уперше він летів із інструктором. На самостійну спробу чекав місяць — не було сильного вітру. А з парашутом Юрій стрибав уже тричі.
— Що таке перший стрибок із парашутом, описати неможливо. Найстрашніше було переступити борт літака, — розповідає він. — Коли наважився, склалося враження, що потрапив у безводний океан. Просто супер!
Качановський народився повністю сліпим. У чотири роки йому зробили операцію на очах. Зір вдалося відновити лише частково. Юрій учився в Одеській спецшколі-інтернаті для сліпих дітей N93. Там освоїв спеціальний шрифт для незрячих — Брайля.
Згодом усі курсові та дипломні роботи набирав таким шрифтом. Потім спеціальною комп"ютерною програмою перекладав звичайними буквами. Юрій має дві вищі освіти. В Одеському університеті отримав спеціальність "німецька філологія", закінчив також юридичну академію. Зараз очолює обласне Товариство сліпих.
— Уявити, як це — бути сліпим, неважко. Достатньо вдягнути матові окуляри. Людина бачитиме лише якісь силуети. А все інше дофантазовуватиме, — каже чоловік. — Таким чином я й сприймаю світ.
Юрій має 37-річну дружину Наталію. Вона викладає українську мову та літературу в школі для сліпих. Жінка також не бачить. Захоплень чоловіка не схвалює.
— Наталя дуже хвилюється за мене, — пояснює Юрій.
Він каже, що літати мріяв із дитинства. У школі через це з нього насміхалися і прозвали "горобцем". Тепер, окрім парашутизму та парапланеризму, Качановський захопився ще й аквалангом. У майбутньому мріє навчитися кататися на лижах.
— Дуже хочеться, щоб усі інваліди почували себе повноцінними здоровими людьми, як і я, — зазначає Юрій.
2 
35413
Коментарі