— Виростав зомбованим кацапом. Вірив, що Росія — могутня країна, яка допомагає знедоленим народам в Афганістані, Чечні, Абхазії, Осетії, Україні. У Суворовському училищі це вбивали в голову щоденно, — згадує боєць "Правого сектора" 21-річний Ярослав Донгузов із позивним "Кадет".
Народився в Узбекистані. У 10 років після розлучення батьків переїхав до батька в російський Іжевськ. Там пішов до школи.
— За погану поведінку віддали в Суворовське училище. Командир був суворий. За найменшу провину змушував мити підлогу зубною щіткою. Після закінчення хотів вступити в Московське командне училище. Недобрав одного бала. Пішов в армію. Батько домовився, щоб служив у військовій комендатурі в рідному місті.
Після армії Донгузов вступив до Московського військового коледжу. Провчився два курси.
— Зустрівся в Москві з українською родичкою, яка приїхала на роботу. Відкрила мені очі. В інтернеті познайомився з грузинами. Ті розказали про події в Осетії, Абхазії. Це було шоком. Стільки жив у брехні. Дивився по телевізору, які злодії в батальйоні "Айдар", як "Правий сектор" зранку п'є кров дітей, а в обід їх їсть. Розпочалися сутички з однокурсниками. Говорив, що вони неправі, коли захищають російських солдатів.
У лютому 2015-го взяв звільнення на добу й пішов у місто. Посидів у кафе. Вийшов на трасу, яка веде в Україну. Автостопом дістався кордону. Лінію розмежування перейшов у Краснопільському районі Сумщини.
Ніхто не побачив?
— Так. Пробирався лісом, але збивався з дороги. Вирішив іти полем. Тримався слідів від снігохода прикордонників. Пройшов кілька кілометрів Україною й натрапив на наряд солдатів. Везли двох нелегалів. Проминули, та їх насторожила російська зелена форма. Мав би цивільний одяг, ніхто б не зауважив. Це ж скільки злочинців могло так перейти?
Тримали на заставі. СБУшники три дні з'ясовували, чи правду кажу. Тоді відвезли в міграційну службу. Там отримав довідку, що можу бути в Україні. Згодом познайомився з вояками "Правого сектора". Це визначило мою долю. Знайомий, з яким приїхав на базу в добробат, за деякий час зник. Знайшовся в рядах ДНР. Це викликало запитання в СБУ. Нічого не міг їм відповісти.
Де воювали?
— Це був 2015-й. Війна ще мала визвольний характер. Був у Широкиному, Гнутовому. Усі пам'ятали поразки під Іловайськом, Дебальцевим. Хотілося реваншу, але отримали застій.
Як поставилися батьки?
— Тато був шокований. Не говорив зі мною. Недавно почали спілкуватися. Розповів, що в Росії мене звинувачують у дезертирстві, участі в організованій злочинній групі — "Правому секторі". Ще "навішали" викрадення автомобіля та зґвалтування. Це крутилося на російських 1-му і 5-му каналах. За батьками стежить ФСБ.
Друзі залишилися?
— Небагато. Одна дівчина сказала: "Це твій вибір, і я його підтримую". Більшість росіян знають, що на Донбасі воює їхня армія. Проте бояться протестувати. Можна зникнути безвісти.
Не боїшся померти?
— Чому бути, того не оминути. Недавно сиджу біля бліндажа, чищу автомат. Підняв голову, різко опустив. У цей момент наді мною пролетіла випадкова куля. Відчув її рух. Я ще потрібний на цьому світі.
"Чекана" підірвали вдома
— Росіяни — більше не мої земляки. Знищують собі подібних, щоб задовольнити імперські амбіції. Тут знайшов справжніх друзів, — каже Ярослав.
— Деяких Росія вже знищила, — продовжує. — Познайомився з двома бійцями батальйону ОУН. "Вовк" з Архангельської області, жив у Одесі. У соцмережі — Ігор Волков. Інший — "Чекан". Ще з одною дівчиною вийшли з батальйону й розпочали власну боротьбу. Їй наказали перебратися до сепарів та виконати завдання. Не знаю деталей. Її схопили, катували. Все розказала на камеру. Відео було в інтернеті. Восени 2016-го вдома підірвали "Чекана". На початку цього року тим самим способом — "Вовка".
4 
35413
Коментарі