Пʼятниця, 21 грудня 2012 05:15

Приватна територія

— У вас ґрівни нє будєт, мущіна? — говорить мені касирка в цілодобовому маркеті "АТБ". Зранку там беру мінеральну воду.

— Буде, — кажу. — Нате.

— Свєта, ти мені сотню по двадцятках не розіб'єш? — кричить та сама працівниця до іншої, щойно я відійшов. Уже українською, думаю. А мені російською казала.

Так часто буває. З одними людьми говориш російською, з іншими українською, з кимось узагалі суржиком. У мене, наприклад, це залежить від рівня довіри. Суржиком я говорю лише з тими, хто мені приємний. У цієї касирки, певно, українська зарезервована для друзів і дому. Тепла, затишна, калинова, компотна, котлетна, пледна й подушкова українська мова. Куди такій у "АТБ"?

Вона перевдягне мову, як перевдягає корпоративний халат — і вже на автоматі, як пробиває чеки за молоко й горілку, говоритиме: "Пакет нужен?". Але наступного дня мені пізно ввечері довірливим тоном скаже:

— Ви помітили, як хліб подорожчав?

Ніби вже й мене пустила на приватну територію — там тихо було, об 11-й вечора, ворота туди ще не зачинені. І от я так само довірливо відповідаю:

— Так, усе дорожчає, все дорожчає, — і йду неквапно до виходу, забравши свій хліб. Задоволений, бо вже знаю, яка з цих жінок наступного дня мені відповість українською.

І от інший ранок. І я знову беру собі щоденну мінеральну воду.

— Пакет єсть? — питає в мене та сама касирка.

Перепустка на приватну територію виявилася разовою.

Зараз ви читаєте новину «Приватна територія». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі