— У нас родинна традиція — вінчатися і хрестити дітей у Лаврі. Тільки ціни щоразу вищі застаємо. Старшого сина вінчали за 600 гривень. А тепер — тисячу дали, — каже Анастасія Гумільова, 52 роки.

Білим лімузином до Києво-­Печерської лаври під'їжджає її донька 26-річна Світлана в довгій приталеній весільній сукні. Наречений Олексій, 34 роки, запізнюється на 10 хв. Його авто потрапило в затор. Наречена нервується.

— Корсет мені занадто затягнули. Дихати важко, — каже до матері. — Туфлі вже п'ятку натерли. Попроси тата, щоб привіз балетки в ресторан.

Жебрачка із пластиковим стаканчиком випрошує милостиню в гостей, які приїхали на вінчання.

Прейскуранту в церкві нема.

— За цены надо со священником договариваться. Крестины — от 700 гривен, венчание с хором — 800 и выше, — говорить жінка, яка торгує свічками й іконами.

У столичному Володимирському соборі вінчають за 600 грн. Хрестини коштують 250, похорон — 300. Заочне відспівування — 50 грн. Ціни вказані у прейскуранті в приміщенні храму.

— Ми вінчалися тут у липні торік, — каже киянин 31-річний Юрій Королюк. — Заплатили 600 гривень, за 300 купили ікони, 50 дали за свічки. 200 гривень — за фото- і відеозйомку. Батьки казали, що це дорого. У селах під Києвом вінчають за 200 гривень. Але священик дає список, що треба купити на церкву. Від нас схотіли килим, дві пляшки кагору, торт і по 20 гривень жінкам із хору. За 500 обряд погодилися провести в Андріївській церкві. Але в день, коли розписувалися, там вінчалися три пари.

17 липня Юрій прийшов до Володимирського собору на вінчання друга. Подружжя до храму заводить священик.

— Інші наші друзі брали шлюб у травні в католицькому храмі, — продовжує Юрій. — Там взагалі нема поняття такса. Коли священикові дали 500 гривень, обіцяв віддати їх на ремонт храму.

У соборі стоять дві скриньки — на потреби церкви й армії. Юрій кидає по 20 грн у кожну:

— Коли ходжу до церкви в селі під Києвом, де живуть батьки, пожертв не даю. У нашого священика й так найвища хата в селі. Тепер біля церковного подвір'я будується його син. Коли ми там домовлялися про хреститини, то казав: дайте, скільки можете. А після хрестин заявив: 100 гривень замало, треба 200.

— А що, вони не люди? — каже жінка в білому сарафані й коричневій хустці, яка підслуховує розмову. — Всім зараз треба гроші. У нашого священика троє дітей. Старший цього року має в семінарію вступати. Отець Іван собі будинок поставив, але й про громаду не забуває. До кладовища дорогу заасфальтував, воду провів.

— Кількість пожертвувань знизилася через кризу й війну, — розповідає 21-річний Олексій Дмитрук. Він третій рік прислужує в церкві на Лівому березі. — Раніше давали 50 гривень на церкву, тепер 40 — на армію, 10 — на храм. П'ять років тому хрестини коштували 50 гривень. Тепер дешевше 200 у столиці не знайдете. У храмів нема іншого виходу. Невідомо, чи наша церква опалюватиметься цієї зими. У червні купили два обігрівачі. Восени ціни в усіх церквах піднімуть, бо почнеться опалювальний сезон.

— У нас подорожчали свічки, ікони та молитовники, бо закупляємо їх за цінами вищими, ніж раніше. Церква має платити за газ, світло й воду, оплачувати роботу хористів, священиків і прислужників, — каже 49-річний Михайло Головченко, староста столичної церкви. — Церква сама формує суми пожертви, виходячи з потреб, що має. У нас по сусідству храм Московського патріархату. Там ціни на 20 відсотків вищі, бо побудували його три роки тому, збирають гроші на оздоблювальні роботи.

Від 150 грн коштує освячення однокімнатної квартири. На 50 дорожче — двокімнатної. На 100 — трикімнатної. За освячення офісу беруть щонайменше 300 грн, авто — від 250. Залежить від марки машини. Є священики, які за гроші дають розвінчання і відспівують самогубців.

×