— Удвох збираємо, разом і торгуємо, — розповідає 13-річний Андрій, витираючи болото з кросівок старою газетою. — В ліс ходимо після уроків. Одного дня збираємо і в"яжемо букети, іншого продаємо. Буває, з уроків тікаємо. Батькам кажемо, до школи, самі — на трасу, — сміється.
Стихійний базар торгівлі пролісками розтягнувся на 5 км у Золочівському районі на Львівщині. Місцеві продають букети подорожуючим щодня з ранку до пізнього вечора. Стоять на тернопільській трасі, дорогою від села Новосілки до Золочева. Тутешні населені пункти на рівнинній місцевості, за ними — лісисті узгір"я. Там жителі сіл Ясенівці, Червоне і Залісся рвуть первоцвіт.
У п"ятницю зранку на трасі -8°С, пронизливий вітер. Андрій разом із 14-річним Іваном одягнені у балоневі куртки. Букети в руках. У кущах позаду — чорний пакет "БОСС", наполовину з квітами. Щодня хлопці заробляють по 50 грн, інколи — 100.
— Із крутого джипа правимо 15 гривень за букет, ті не торгуються. З інших — десятку. Мнуться — віддамо за 5. Торговців тут багато. Скільки дають, за стільки й віддаємо, — говорить Іван.
Жителька села Ясенівка Надія, 28 років, продає проліски разом із 5-річним сином Миколою. Каже, коли стоїть із дитиною, авто зупиняються частіше.
Хлопчик вбраний у полотняну червону куртку і в"язану шапку, без рукавиць. Теж тримає квіти в руках. Від холоду скулився.
— Коли вже додому? — тулиться до мами.
— Скоро, — відповідає і бере сина на руки, хукає йому на долоні.
Питаю Надію, чи важко збирати квіти.
— Зимою, аби добратися до них, треба метровий шар снігу розгорнути. Зараз легше, лише болото. Важка праця, — зітхає. — Але треба за щось жити. Роботи нема. Хто поїхав на заробітки за границю, зараз пан. Інші перебиваються, як можуть. Чоловік їздив на Москву, з листопада вдома. Може, після Паски знову поїде.
Міліції та лісників не бояться.
— Заплатиш одного разу міліціонерам 500 гривень — і торгуй, скільки хочеш. Ніхто не турбуватиме, — говорить 45-річний Микола, який стоїть за 20 м від Надії.
2 
35413
Коментарі