— Роль добровольців була ключовою на першому етапі російсько-української війни. Вони навесні і влітку 2014-го врятували Українську державу, — каже 45-річний Євген Дикий, колишній командир роти у добровольчому батальйоні "Айдар".
Із початком 2014 року в добровольчі батальйони вступили майже 20 тис. бійців. Після коротких навчань відправилися на Донбас воювати.
Із 2017-го 14 березня в Україні відзначають День добровольця.
— Нашу армію свідомо робили небоєздатною. Жоден з урядів незалежної України не передбачав, що військо буде воювати, — продовжує Дикий. — Усі плани Росія будувала, виходячи з цього. Але не врахувала людський фактор — що з'явиться потужний добровольчий рух. Він зупинив наступ ворога на час, доки нашу регулярну армію створювали майже з нуля.
Добробати переламали громадську думку. Країна повірила, що у протистоянні з росіянами ми не приречені програти. Якщо є достатня кількість об'єднаних одною ціллю "божевільних", ми дамо ворогу відсіч і навіть зупинимо його. Керівництво країни теж позбулося песимізму. І припустило, що ми здатні воювати з Росією на рівних. Українська влада скористалася паузою, яку дали добровольці, і шляхом мобілізації сформувала українську армію. Добробати фактично принесли себе в жертву. Були розгромлені в серпні-вересні 2014 року після заходу на Донбас регулярних підрозділів російської армії. Але в цей час відновлювалося регулярне військо і потім дало росіянам відсіч. Надалі перебрало на себе всі функції, що виконували ми.
З військової точки зору добровольчий рух перестав грати на фронті суттєву роль із вересня 2014-го. Вже на початок 2015 року виконав своє історичне завдання. Далі міг стати суспільною небезпекою. Ми зараз мали б замість політичної системи — польових командирів і отаманів. Можливо, це було боляче для когось із нас, але розформувати добробати — відповідальне і мудре рішення.
Єдиний виняток зробили для батальйону "Азов" (став частиною Національної гвардії, а не Збройних сил. — ГПУ). Він переріс у полк, навколо якого сформувалися і власна партія, і свої штурмові загони "Національні дружини". Уявіть, якби те ж було з кожним добробатом.
Решта не просто влилися в армію. Від них лишилися тільки назви. Наприклад, у нинішньому складі "Айдару" людей, які воювали на початку, менш як 5 відсотків. І така картина скрізь. Це вже звичайні регулярні підрозділи.
Добровольчих формувань немає зараз на фронті, каже командувач ООС Сергій Наєв. А як же ДУК "Правий сектор", Добровольча українська армія Дмитра Яроша? Вони досі не входять до офіційних структур.
— На 400 кілометрах лінії зіткнення стоять десятки тисяч людей регулярної армії. Присутність на фронті 50 бійців Яроша — більше політичний акт. Це навіть не батальйон, а рота неповного складу.
Рух добровольців і волонтерів виник 2014-го, бо регулярної армії не було. Зараз ми її маємо. Щоб піти воювати тепер — треба підписати контракт зі Збройними силами.
170 000 українців добровільно уклали контракти зі Збройними силами України у 2014–2018 роках.
32 батальйони територіальної оборони з добровольців створили 2014 року. 2015-го їх включили в бригади Збройних сил. Також були 22 добровольчі підрозділи в системі Міністерства внутрішніх справ. Більшість переформатували на загони поліції особливого призначення. Батальйон "Азов" розширили до полку Нацгвардії. "Донбас" розпався на дві частини — одна у складі Нацгвардії, друга — у ЗСУ.
4 
35413
Коментарі