— Теперішнє покоління дітей відрізняється від попереднього. Сучасні учні активно користуються ґаджетами й інтернетом. Мало спілкуються між собою, недостатньо рухаються, — каже директор львівської школи №98 Людмила Земба, 46 років. Намагається удосконалити підходи до роботи з дітьми.
Навчальний заклад бере участь у проекті "Школа 3.0", що має за півтора року змінити управління та викладання.
— Перебування на уроках повинне бути динамічним. Дитина має рухатися впродовж дня. Краще, щоб 90 відсотків часу на уроці говорили учні, — розповідає директор. — Під час читання школяр засвоює 10 відсотків інформації. Коли говорить — 20. Якщо щось робить самотужки — від 60. Найкраще, коли діти навчають дітей. Ми це практикуємо. Дитина, яка вчить, отримує більше знань, ніж та, що є учнем. Наприклад, у нас старшокласники викладають інформатику другокласникам. Показують власноруч створені мультики чи програми. Молодші учні бачать, що варто вчити інформатику.
Дітям важко висидіти 7 уроків. Щоб навантаження було меншим, вчителі львівської школи через кожні 15–20 хв. змінюють види діяльності.
— Учням треба давати час порухатися, більше говорити на уроці. А також з користю використати електронні пристрої. Наприклад, коли треба знайти якусь довідкову інформацію, дозволяємо дітям користуватися телефонами й планшетами. Інколи взагалі уроки проводимо за межами школи — у музеї чи парку. Це зацікавлює дітей і створює небуденну атмосферу, — каже Людмила Земба. — Учні школи свої побажання та пропозиції пишуть на аркушах і кидають у скриньку в коридорі. Це розвиває у школярів відчуття того, що вони можуть впливати на навчальний процес. На підписані листи відповідаю особисто. На анонімні відписую на дошці учнівського самоврядування.
Зацікавити школярів прочитати літературний твір й краще запам'ятати подробиці сюжету допомагають творчі завдання. Наприклад, порівняти твір із фільмом, знятим за його сюжетом, написати продовження оповідання чи роману.
— Після вивчення творчості Конан Дойля учениця написала детективну повість про напарників — чоловіка і жінку. У творі було цікаве розслідування, кохання, психологізм і навіть гумор, — каже вчитель зарубіжної літератури центру дистанційної освіти "Джерело" Ірина Власенко, 52 роки. — Коли вивчали "Маленького принца" Екзюпері, діти продовжували твір подорожжю головного героя на ще одну планету. Була планета бізнесмена, якого цікавили лише гроші, планета військового, який не уявляв життя без війни.
Для учнів найкорисніші нестандартні уроки — у формі гри або з елементами сучасного дорослого життя, вважає 29-річна Діана Мельникова. Викладає у столичній школі №35.
— На уроках літератури використовую гру "Вгадай, хто я?". Діти клеять на лоб наліпки із певними ознаками літературного героя. Мають відгадати, про кого йдеться. Гра вимагає знання тексту й логічного мислення. Пожвавлює урок і викликає інтерес учнів до процесу, — каже вчитель. — Сучасні діти не дуже цікавляться поезією та важкувато сприймають її. У пригоді стають музичні інтерпретації віршів. Наприклад, пісні гуртів "ДримбаДаДзиґа", "Кoзак Систем", "Тельнюк. Сестри" та багатьох інших музикантів допомогли мені, коли дев'ятикласники упродовж двох місяців вивчали творчість Тараса Шевченка.
На уроках української мови Діана пропонує дітям писати буктрейлери — відгуки на твори, а також реклами книг і презентації.
— Іноді переглядаємо короткометражки. Якось на уроці подивилися перший фільм в історії кіно "Прибуття потяга". Після цього школярі мали написати коротку замітку-рецензію в газету того часу, аби розповісти про враження. Кожен повинен був уявити себе очевидцем події.
Дітям треба показати користь від знань
Головною причиною небажання учнів ходити до школи є ставлення до навчального процесу їхніх батьків, вважає вчитель української мови і літератури Діана Мельникова, 29 років.
— Якщо батьки незацікавлені, щоб дитина вчилася, то вона теж не зацікавиться. Учням не пояснюють удома, чому треба вчитися, які корисні знання можна здобути. В школярів зникає мотивація, починаються непорозуміння з вчителями.
Батьки повинні показувати, що шкільні знання корисні. Демонстративно використовувати математичні дії при заповненні платіжки за квартиру, вираховувати відсотки при обчисленні акційної знижки на той чи інший товар у магазині, порівнювати поведінку героя літературного твору із поведінкою знайомого.
— Важливо показати своїм прикладом, що знання не бувають зайвими, — розповідає 45-річна Вікторія Трощенко із Житомира. — Коли дитина вчилась у початковій школі, ми разом грали у логічні ігри, малювали, збирали конструктор, займалися оригамі чи вишивкою. Зараз допомагаю їй з уроками. Намагаюсь пояснити: важливо навчитись вчитись, і тоді все буде просто. Діти відмовляються ходити до школи чи виконувати домашні завдання лише через лінощі батьків.
2 
1
Коментарі