Субота, 29 березня 2008 07:11

До мироточивої ікони ходили три дні

На порозі храму села Кіровка Калинівського району Вінниччини влітку торік залишили ікону Всіх Святих. У записці пояснили: 1947 року образ знайшли на руїнах церкви, яку розікрали селяни-комуністи. А "тепер всередині ікони щось тече, і від неї дуже пахне".

Настоятель храму Віталій Трач, 30 років, виставив мироточивий образ у церкві. Каже: "у перших, хто приклонився до неї, навіть прищі посходили через кілька днів". Зафіксували 12 випадків зцілення від раку. Люди мастили хворе місце, і пухлина розсмоктувалася. Пізніше церква купила ікону Іверської Божої Матері. Образ теж почав мироточити. Вчені сказали, що це начебто через складник неприродного походження і назвали Божим дивом.

Отець Віталій товаришує з отцем Андрієм із Обухова на Київщині. Той розповів про образи колегам. Згодом Віталія Трача з образами запросив отець Михайло Маковій із села Степок на Київщині. Його зустрічали близько тисячі людей.

У середу зранку біля невеликої дерев"яної церкви з десяток машин, серед яких кілька іномарок зі столичними номерами. У храмі серед парафіян є з десяток чоловіків, решта — жінки й діти. Дві мироточиві ікони виставили посеред храму. Прозора в"язка рідина виступає краплинами. Від них йде солодкувато-свіжий аромат. Люди приклоняються до образів, батюшка ставить миром хрестик на лобі.

— Люди, обережно. Дивіться, щоб і волосок не впав. Бо були такі випадки, коли жінка усім лицем туди залізла. Та, що за нею стояла, зробила так само, бо подумала, що так і треба, — каже отець Віталій.

Від миропомазання відходить невисока жінка в чорному плащі й чорній хустці. Вона сподівається зцілитися від ниркової недостатності. На недугу хворіє 30 років. Праворуч на лавці сидять троє літніх жінок, що приїхали із сусідньої села Велика Вільшанка.  Одна  каже, що "наче стала краще бачити після того, як батюшка миром помастив". 22-річна Тетяна з чоловіком і двома малими дітьми їхали до Степка 120 км. Просили Бога, аби помагав не скандалити.

Після служби п"ятеро священиків ідуть обідати в невелику кімнату в підвалі церкви. На столі — пісна тушкована картопля, капуста та боби. На тарілках лежить цукрове печиво, шоколадні цукерки "Наталка-Полтавка" та льодяники. Священики розмовляють російською про подорож до Єрусалима.

— Краще побувати на місці, ніж по книжках читати, — каже один. — Ота гора, де диявол спокушав Христа, там просто обалдєнна висота. А лисі євреї, які носять шапочки, виявляється, запихають під шкіру приколку, яка і тримає ту шапку.

Розповідає, як купався в Мертвому морі:

— Зайшов по пояс у воду, помочив руки — вода така в"язка. Місцеві попередили, щоб лице не мочив, бо може попалити.

— Ви купалися в Мертвому морі? — здивовано вигукує дружина іншого священика. — Це ж море гріха. Там навіть пташка над ним не пролітає. (Древній географ Страбон пише, що Мертве море утворилося після катастрофи, що знищила міста Содом і Гоморру. Вони опинилися під водою озера — "ГПУ".)

— Хто тобі це сказав? Я скупався, потім прийняв душ... Які гріхи? А птахи над ним не пролітають, бо там сильна концентрація солі, — голосно відказує священик. — Та літає там все, — додає після паузи.

Після обіду батюшки роз"їжджаються. Один сідає в позашляховик "мерседес".

— А куди йому ще гроші дівати. Він у Києві служить, сім"ї немає, — пояснює інший.

Отець Михайло зі Степка на своєму "Шевроле Авео" підвозить до столиці отця Віталія з дружиною. Машина із автоматичною коробкою передач. Священик однією рукою розслаблено тримає кермо. Їде зі швидкістю майже 100 км/год.

— Хоч у мене такі ікони, але люди все одно в селі невіруючі, — розповідає дорогою отець Віталій. — Коли чудо сталося вперше — їх маса в храмі була. А через півроку кажуть: "Воно таке саме, нічого не міняється". Якось ввечері йду додому з церкви, а над ставком курять троє дівчат. Я як священик підходжу, роблю зауваження. А одна з них каже: " Ти що — мене хочеш?" Я мало не впав. Кажу, що вже нічого не хочу. Потім розповів її батькам, а вони мені у відповідь: "Добре, що ще по морді не дала. Нащо ви її зачіпали?"

У Степку мироточиві ікони були три дні. Потім настоятель повіз їх назад, на Вінниччину. Із дружиною та двома синами він орендує будинок. Своєї хати не мають. Щоп"ятниці та щосуботи священик знімає з образів миро й на ваті чи бинту роздає людям.

— Господь нам безкоштовно дав, тому яке маємо право продавати? — каже батюшка. — Але не думайте, що приклонишся до ікони, і станеться чудо — ви зцілитеся. Як говорив Христос, по вірі вашій дасться вам.

Зараз ви читаєте новину «До мироточивої ікони ходили три дні». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода