Фінальна частина Кубка світу не тільки для вболівальників футболу з чималим стажем. Це можливість залучити до гри тих, хто нею не цікавився. Тому матч-відкриття турніру має вирішальну роль. Наприклад, 1990 року загалом сірий і брудний стартовий поєдинок між Аргентиною й Камеруном запам'ятався з кількох причин. І несподіваним результатом. Чемпіони світу на чолі з Марадоною програли — 0:1. І відкриттям нових камерунських прізвищ — Омам Біїк, Маканакі, Кунде. Після матчу за Камеруном хотілося стежити далі. Африканська збірна під керівництвом радянського фахівця Валерія Непомнящого зачарувала всіх. Дійшла до чвертьфіналу та програла Англії тільки в додатковий час через два пенальті, реалізовані Гарі Лінекером. А форвард 38-річний Роже Мілла став символом турніру.
Тоді міжнародна футбольна федерація проводила розумну політику. У 1980–1990 роках стартовий поєдинок Кубка світу проводив чемпіон попереднього турніру. Зазвичай за чотири роки він не був такий сильний. Франція 2002-го несподівано програла Сенегалу. Проте найсильніша команда світу — завжди статусна. І до матчів за її участю інтерес підвищений.
Із 2006-го ФІФА змінила рішення. Стартовий поєдинок грає країна-господар турніру. Добре, що 12 років тому нею була Німеччина, а 2014-го — Бразилія, неодноразові чемпіони світу.
Але зараз змагання приймає Росія, яка має одну з найслабших команд у своїй історії. Це ще півбіди — суперником "призначили" слабку збірну Саудівської Аравії.
От і вийшло, що матч-відкриття став антипропагандою футболу: швидкостей і красивих комбінацій обмаль, технічне оснащення — на нулі. Якщо хтось із "новачків" почув про Кубок світу й вирішив глянути стартовий матч, то навряд чи після побаченого йому захочеться подивитися футбол ще бодай одного разу.
4 
35413
Коментарі