35-річного Сергія Лебедя з Дніпропетровська вдруге назвали найкращим легкоатлетом України й вручили йому традиційну статуетку — "Афіну". Цей приз отримав за дев'яту в кар'єрі перемогу на чемпіонаті Європи з кросу.
— Коли все життя пов'язане з легкою атлетикою, на вік намагаєшся не звертати уваги. Бо прагнеш затриматися у спорті якомога довше, — каже Сергій Лебідь. — В цьому й полягає головна мотивація. Поки є здоров'я — йти нікуди не збираюся. Й не задумуюся про те, на скільки я ще затримаюся в спорті. Піду, коли відчую, що нема сил.
Кросові дистанції для вас привабливіші за бігові доріжки, бо в них нема монотонності?
— Ні. Коли біжиш по траві, а навколо дерева й різні краєвиди — психологічно трохи простіше. Але фізичне навантаження в кросі набагато вище. Гадаю, я ще зможу сказати своє слово на доріжках. У мене нема олімпійської медалі. В Сіднеї 2000-го й Афінах 2004-го не зумів пробитися на п'єдестал, до Пекіна 2008-го не поїхав через травму. В мене серйозні плани на Олімпіаду-2012. Сподіваюся, там мені ніщо не завадить продемонструвати свої найкращі риси.
У кожного спортсмена є свій пік. Коли його проходиш, прагнути раніше не підкореної вершини вже важко.
— Я ніколи не задумувався над тим, коли в моїй кар'єрі був той самий пік. Треба прискіпливо готуватися й прислухатися до свого організму. Якщо здоров'я дозволить, то олімпійським чемпіоном можна стати й у 40 років. Такі приклади були.
У різному віці одні й ті ж навантаження дають різний ефект. Щоб конкурувати з молодшими, доводиться давати більші навантаження?
— Якщо нема сили, то хоч скільки тренуйся, нічого в тебе не вийде. А ще має бути бажання. Якщо тренування й змагання стають важким психологічним тягарем, то варто закінчувати.
Ви, як і більшість зірок українського спорту, більше знаний в Європі, ніж удома. Все тому, що престижних змагань з кросу в нас немає.
— Мені відомо, що в певних людей є зацікавлення в організації Київського марафону, забігу на 10 000 метрів. На ці змагання мали запросити сильний склад учасників. Але, коли майже всі організаційні питання були владнані, в організатора виникли якісь проблеми й він відклав свою ідею до кращих часів. Я дуже хотів виступити на тих змаганнях й не полишаю цієї надії й понині.
Довгий час ви виступали за італійський клуб "Ковер".
— Через економічну кризу той клуб перестав виділяти гроші на спорт. Для мене то була не лише нагода підзаробити, а й потренуватися три місяці, доки в нас зима — в добрих умовах, в місцині на околиці Мілана.
Тепер заробляєте лише участю в комерційних стартах?
— Загалом, так. Як для легкоатлета я заробляю непогано. Інших клубів не шукаю. Виступаю за "Адідас" і цього мені достатньо.
2 
35413
Коментарі