Середа, 10 вересня 2008 20:04

"Проти Блохіна мені було грати легко"

  У 31 рік Олександр Лисенко вирішив закінчити із футбольною кар’єрою
У 31 рік Олександр Лисенко вирішив закінчити із футбольною кар’єрою

Чверть століття тому дніпропетровський "Дніпро" вперше в історії став чемпіоном СРСР. Олександр Лисенко, 52 роки, був одним із основних оборонців команди.

— Футболом я почав займатися у місті Гребінка Полтавської області, — розповідає "ГПУ" Лисенко. — У 15 років грав за юнацьку збірну області. Мабуть, непогано: мене запримітили тренери харківського спортінтернату. Три роки відучився в ньому, а 1974 року опинився в "Металісті". Тоді команда грала у другій союзній лізі. Наступного сезону ми вийшли до першої, і наших футболістів стали запрошувати клуби вищого дивізіону.

На вас хто претендував?

— Окрім "Дніпра", київське "Динамо" та донецький "Шахтар". "Динамо" очолював тоді Валерій Лобановський. Іти до нього я не наважився. Боявся конкуренції — у столиці тоді грали такі майстри, як Решко, Фоменко, Трошкін, Матвієнко. Та і в "Шахтарі" захисники були кваліфіковані — Звягінцев, Яремченко, П"яних. Тому я пристав на пропозицію тодішнього тренера "Дніпра" Віктора Каневського.

Як склалася для вас перша гра за "Дніпро"?

— Невдало. Поступилися київському "Динамо" у них вдома — 1:4. Хоча до мене особливих претензій не було. Діяв на позиції правого захисника.

Які нападаючі у чемпіонаті СРСР були для вас найнезручнішими?

— Валерій Газзаєв та Володимир Гуцаєв. Різкі, вибухові форварди. А проти Олега Блохіна мені було легше — намагався будувати свою гру на випередження.

1983 року "Дніпро" оформив чемпіонство, здолавши московського "Спартака".

— Так, але більше з того сезону згадую домашній матч проти бакинського "Нефтчі". Ми  вирішили свої завдання, а суперник міг вилетіти до першої ліги. Ніхто не сумнівався, що ми матч "здамо" — опоненту достатньо було нічиєї. За чотири хвилини до закінчення поєдинку за рахунку 1:0 на нашу користь, арбітр матчу Юрій Баскаков призначає пенальті у ворота "Дніпра". 1:1 — і всім начебто все ясно. Але на передостанній хвилині після подачі кутового я забиваю вирішальний гол — і ми перемагаємо — 2:1. А "Спартак"... Напередодні тієї гри всі дивилися матч "Спартака" проти "Астон Вілли". Спартаківці там таке видали (перемогли в Англії — 2:1. — "ГПУ"). Боялися команду Бєскова. Але коли вийшли на поле, побачили повний стадіон. Та й перегравання не хотіли, яке було б у разі нічиєї. Нас тоді заохотили поїздкою до Марокко, а в разі додаткового матчу вона зірвалася би. Вдалося забити четвертий м"яч із пенальті. Невирішальний, на той момент ми вигравали — 3:2.

Кут, куди вирішили бити голкіперу "Спартака" Дасаєву, визначили заздалегідь?

— Так, вирішив бити на силу. Хоча вважав, що Олег Таран має це зробити — бо вже тричі відзначився. Але хлопці сказали виконувати удар мені — штатному пенальтисту команди. Ще з 1979 року таким був. Реалізував 12 пенальті поспіль. А потім спіткнувся двічі — не забив тбілісцю Габелія та зенітівцю Бірюкову. Після цього підійшов до тренера Володимира Ємця і попросив, щоб пенальті бив Протасов.

Протасов 1985-го забив 35 м"ячів — тоді більше нього в європейських чемпіонатах відзначився тільки Марко ван Бастен. Подейкували, аби зробити Протасова найкращим бомбардиром, увесь "Дніпро" грав на нього. Це правда?

— Так. Але на ефективності це не позначалося. Більше Олегу Ємець допоміг. Якось збився у Протасова приціл. Ємець навмисне організував контрольний матч із юнацької командою "Дніпра"— 75. Ми виграли — 13:0. Протасов забив сім голів.

Того ж року "Дніпро" у чвертьфіналі Кубка чемпіонів поступився французькому "Бордо". Чого не вистачило, щоб потрапити у півфінал?

— Не розібралися з черговістю пробивання післяматчевих пенальті. Обидва поєдинки закінчилися внічию — 1:1. Першим одинадцятиметровий мав бити я, а пішов Литовченко. І невдало.

Яку зарплату отримували в "Дніпрі"?

— 250 карбованців плюс премії. Після перемоги в чемпіонаті 1983 року перший секретар обкому партії Бойко допоміг купити кольорові японські телевізори. А коли у Бордо зіграли — 1:1, виплатили по 200 франків. А французам за невдалий результат дали по 5000 франків.

1956, 16 лютого — Олександр Лисенко народився у Гребінці Полтавської області
1974 — почав грати за харківський "Металіст"
1977 — перейшов до "Дніпра"
1983 — став чемпіоном СРСР
1995 — став головним тренером "Дніпра"
2004 — головний тренер нікопольського "Електрометалурга"
Нині очолює дніпропетровський "Алан". Одружений, має дві доньки

Зараз ви читаєте новину «"Проти Блохіна мені було грати легко"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 243
Голосування Яка найбільша проблема Києва?
  • Затори
  • Хаотична забудова
  • Нищення історичних місць
  • Незаконна торгівля, МАФи
  • Громадський транспорт
  • Мало шкіл та дитсадків
  • Сміття
Переглянути
Погода