Відкриттям нещодавнього чемпіонату Європи з боротьби у фінському Тампере стала 20-річна Мар"яна Квятковська з Калуша. На дебютному для себе дорослому континентальному форумі вихованка Юрія Кірілова та Руслана Савлохова здобула єдину золоту медаль у складі жіночої збірної України.
— На чемпіонат Європи потрапила тому, що незадовго до його початку операцію на коліні перенесла наша чемпіонка світу Катерина Бурмістрова, — розпочала телефонну розмову спортсменка. — Запропонували виступити в категорії до 67 кілограмів. Поїхала у Фінляндію "недоважком" — показала на зважуванні 65 кілограмів.
На шляху до фіналу були проблеми?
— Жодних. У чвертьфіналі поклала на туше білоруску Бєляєву, у півфіналі перемогла в двох періодах Качіну з Азербайджану. А от у фінальній сутичці було важкувато, адже зустрілася із сильною суперницею — росіянкою Куксіною. Вона бронзова призерка минулорічного чемпіонату світу, вигравала в Бурмістрової. Було страшнувато. Але нічого, поборола свій страх. Перемогла Куксіну завдяки тому, що на останніх секундах першого і другого періодів удавалося перехоплювати її атаку і провести свій контрприйом.
Часто доводите своїх суперниць, як-от Куксіну, до сліз?
— Буває. Майже кожна борчиня, яка програє, плаче. І я не виняток. Щоправда, після фінальної сутички в Тампере плакала від радості.
Уперше зійшли на таку вершину. Що для вас означає це золото?
— До сих пір не можу усвідомити, що я чемпіонка Європи. А після перемоги навіть емоцій не було. Не бігала, не стрибала. Просто всім подякувала.
Хто перший привітав?
— Тренер, подруги по збірній. А з України першою привітала олімпійська чемпіонка Ірина Мерлені. Вона сиділа в Інтернеті і, побачивши, що я виграла, надіслала вітальну есемеску.
Перша есемеска з України надійшла від Ірини Мерлені
Які у вас стосунки з Мерлені?
— Дуже добрі. Вона мене морально налаштовувала на цю перемогу. Взагалі, у збірній з усіма товаришую. Всі мене підтримують. Мені важливо, щоб перед виходом на поміст хтось зі мною просто поговорив. Бо дуже переживаю і до початку сутички можу "згоріти".
Щось везете з Фінляндії, крім медалі?
— Сувеніри — мамі, братові. Андрієві чи не найбільше вдячна. Він мотивував мене працювати на тренуваннях, по телефону налаштовував тільки на перемогу. До речі, Андрій також займається боротьбою. Торік був призером першості Європи серед кадетів.
Які призові обіцяють за перемогу?
— Ніхто нічого не обіцяє. Щоправда, вже дзвонив президент Федерації боротьби Івано-Франківщини. Сказав, що треба зустрітися, мовляв, хоче мені "дещо передати".
Чемпіонам Європи в "олімпійських" категоріях платять президентську стипендію — 4 тисячі гривень. Вам, як переможниці в "неолімпійській" вазі, щось перепаде?
— Не знаю. Взагалі, "неолімпійську" категорію дуже обділяють. Так, торік за золото на молодіжній першості Європи в "неолімпійській" категорії мені дали 367 гривень. В той же час за перше місце в "олімпійській" вазі платили 2 тисячі.
Яких вершин прагнете досягнути у спорті?
— Хочу виграти Олімпійські ігри.
Як любите проводити вільний час?
— Якщо вдома, то люблю просто полежати в ліжку, щоб мене ніхто не рухав, — сміється. — А ще люблю по магазинах походити. У салон краси частенько навідуюся — волоссячко пофарбувати, личко привести в порядок, нігті... Буває, зроблю красивий манікюр, а після сутички так ніби його й не було.
Хлопця маєте?
— Маю друга, з яким у дуже добрих стосунках. Він — цьогорічний чемпіон України з греко-римської боротьби Костянтин Балицький. Але ми з ним бачимося рідко. Тож ці стосунки не відволікають мене від головної спортивної мети.
1987, 22 жовтня — народилася в м. Калуш Івано-Франківської області
2000 — почала займатися боротьбою
2007 — виграла молодіжну першість Європи
2008 — стала чемпіонкою Європи серед дорослих
4 
35413
Коментарі