Його не можна було не помітити. І тоді, коли навесні 1972-го 19-річний Олег Блохін у складі київського "Динамо" в кожній грі мінімум по п"ять разів тікав із м"ячем від захисників, виходячи сам на сам із голкіпером. Однак гол забивав приблизно один раз із десяти. І тоді, коли за три роки по тому виблиснув у Європі. А вона, за відсутності на той час гідного вибору, вперше і востаннє назвала Блохіна найкращим футболістом континенту. І тоді, коли так нічого і не вигравши у складі збірної СРСР, киянин зіграв-таки за неї понад сто матчів. Більше за всіх! І тоді, коли на сувору критику з боку московських "фахівців" відповідав забитими м"ячами, кількість яких вимірювалася сотнями. І тоді, коли втративши з віком швидкість і бомбардирський хист, їздив до Харкова забивати "ювілейні" голи в підозрілих матчах "Динамо" з "Металістом". І тоді, коли капітан внутрішніх військ Блохін зі скандалом відмовився від невідомо за що присвоєного йому військового звання, аби поїхати грати за кордон у 35 років. І тоді, коли найкращий футболіст СРСР усіх часів Олег Блохін завершував свою кар"єру в напівсільських командах Австрії та Кіпру. І тоді, коли він першим із наших став тренером за кордоном, змусивши всю Грецію дізнатися, хто такий Блохін. І тоді, коли колишній футболіст зайнявся політичною еквілібристикою, впродовж восьми років "прикрашаючи" своїм іменем часом протилежні за ідеологією парламентські сили. І тоді, коли проводив один за одним "прощальні" та "ювілейні" матчі, почавши із заповненого вщерть київського стотисячника і закінчивши порожніми трибунами цієї самої арени п"ять років тому. І тоді, коли став першим тренером національної збірної України, за якого нашим пощастило потрапити на фінальний турнір Кубка світу. І тепер, коли подальші плани Олега Блохіна цікавлять наш футбольний люд чи не більше, ніж ім"я нового чемпіона України.
Ім"я Олега Блохіна не забудуть ніколи
Бути таким уже четверте десятиліття до снаги лише непересічній людині. Такій, яка всюди залишає свій слід, яку не можна забути, викинувши із пам"яті. Поступово забуваються імена вітчизняних футбольних зірок минулого століття. Ім"я Олега Блохіна не забудуть ніколи. Воно залишиться у футбольній історії навічно. Попередніх тренерів національної збірної України вже ніхто не згадає. А Блохіна і його збірну пам"ятатимуть. Як довго? Допоки не з"явиться в нашому футболі людина хоча б із половиною того шаленого куражу, який вирізняє Блохіна серед усіх, де б він не був і чим би не займався. І буде, сподіваюся, ще довго вирізняти.
4 
35413
Коментарі