Аби знайти причини невдач київського "Динамо" у міжнародних, а віднедавна й у внутрішніх змаганнях, немає потреби лізти у глибокі нетрі футбольної теорії чи законів сучасного менеджменту. Цю причину яскраво показала заміна тренера Анатолія Дем"яненка на тренера Йожефа Сабо, що сталася після поразки команди від італійської "Роми" у стартовому матчі нинішньої Ліги чемпіонів.
Із властивою для себе відвертістю новий-старий тренер "Динамо" розповів про безліч недоліків, що мали місце у підготовці довіреного йому колективу. Від власне тренувального процесу до психологічної підготовки гравців. Якби про таке заявив тренер, який щойно прибув до "Динамо", це прозвучало б нормально. Звалювати все на попередника — нормальна практика будь-якого "свіжого" керівника. Але ж сам Сабо постійно працював у клубі на посаді віце-президента, був у курсі всіх подій у команді, та жодного разу ніяких зауважень щодо роботи Анатолія Дем"яненка не висловлював. Навпаки: усі члени "Динамо" — від президента клубу Ігоря Суркіса до гравців — стверджували, що підготовка йде за планом і команда має "побігти" якраз у період матчів Ліги чемпіонів. Як побігли й куди прибігли динамівці у перших двох матчах що з Дем"яненком, що із Сабо, всі добре бачили. Виправдовуватися тим, що в Києві "Динамо" програло не так безнадійно, як у Римі, і вбачати в цьому прогрес, як робить це той же Сабо, щонайменше несерйозно.
Як побігли й куди прибігли динамівці у перших двох матчах, усі добре бачили
У "Динамо" немає поставленої гри. І Сабо чи будь-який інший тренер, навіть найкращий у світі, цієї гри за тиждень-другий не створить. Тим більше, що бажання робити це у керівництва клубу не спостерігається. Ні для кого вже не секрет, що жоден із тренерів "Динамо", які працювали з командою після Валерія Лобановського, не був повністю незалежним у своїх рішеннях. Він тією чи іншою мірою виконував побажання Ігоря Суркіса. Вони, звісно ж, були найкращими. Але ще ніде й ніколи подібна практика не приносила сталого результату.
Без нормального тренера, який у своїй роботі оглядатиметься лише на себе й не допускатиме будь-якого втручання у свою роботу, позитивні зрушення у нинішньому "Динамо", швидше за все, неможливі. У цьому контексті не зовсім зрозумілими є надії на ще одного менеджера — Реваза Чохонелідзе. Його взяли на роботу на спеціально створену для нього адміністративну посаду.
За всіх часів роль менеджера футбольної команди, як би він не називався — хоч президентом клубу, хоч першим секретарем ЦК КПУ, полягала в тому, щоб знайти для команди тренера й створити для його роботи належні умови. Замість цього той же Йожеф Сабо — теж менеджер — береться сам тренувати "Динамо".
Нещодавно стало відомо, що влітку тренером "Динамо" ледь не став француз Жерар Ульє. Можливо, й тепер для команди шукають справжнього тренера, а не "кризового менеджера", роль якого поки що не зовсім вдало виконує Йожеф Сабо. Якщо це справді так, то шукати тренера для "Динамо" треба чим швидше.
4 
35413
Коментарі