Український рекордсмен переплив Дніпро за місяць

Михайло Романишин встановив Національний рекорд України - найдовший заплив у відкритій воді. Переплив Дніпро вздовж від села Страхолісся на Київщині на кордоні з Білоруссю до Херсону. Подолав 985 км. Заплив тривав із 5 серпня до 10 вересня.

"Ідея виникла у липні. Спершу хотів переплисти Чорне море, але бракувало фінансування. Друг запропонував заплив через Дніпро. Погодився, бо хотів привернути увагу молоді до плавання. А також закликати владу звернути увагу на екологічний стан води у головній річці країни. Щоб подужати таку дистанцію, фізично готувався 4 роки", - каже Романишин.

Спортсмен плив по 8 годин на день.

"Прокидалися о 6:30. 4 години пливемо. У спеку відпочиваємо 2 години. У другій половині дня пливу ще 4 години. У середньому за 1,3 хвилин пропливав 100 метрів, тобто 4 кілометри на годину. Приблизно 60 відсотків шляху пливли за течією. 40 відсотків шляху була зустрічна хвиля. Швидкість падала до 1,5 хвилин за 100 метрів. Плив вільним стилем. Інколи на спині. Кожна рука робила по 9,6 тисяч гребків за день. У день виходило близько 30 кілометрів", - додає спортсмен.

Під час зупинки спортсмен відновлював сили та харчувався корисною їжею.

"Під час запливу найголовніше - це правильно відновлювати свій стан на березі. На кожній зупинці та зранку робив розтяжку та комплекс вправ. Плечі були в стані надриву. Їх постійно треба було розтягувати. Намагався харчуватися якомога кориснішою їжею. Все було в комплексі. Снідав вівсянкою, сухофруктами та медом. Вживав багато овочів і фруктів. Під час запливу я щогодинно підпливав до човна, де Андрій підгодовував мене вуглеводами. Він був моїм орієнтиром. Захищав від зустрічних човнів, які могли мене не помітити та орієнтував на місцевості. Мабуть, він виконав більшість роботи" - сміється Романишин.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українка виборола чемпіонство Європи зі стрибків у воду

Михайло Романишин слідкував за власними думками у воді.

"У думках постійна боротьба. Не можна допускати шкідливих. Якщо така думка приходить у голову, то це пришвидшує серцебиття та сповільнює темп. Думав про дітей, дружину та матір із батьком. У воді молився та медитував. Це допомагало прискорюватись. Щодня надиктовував собі на диктофон матеріал для книги. Хочу видати книжку не про історію запливу, а про перебіг думок під час встановлення рекорду. Був момент, коли шкідливі думки ледве не призвели до припинення проекту. Коли проплив місто Дніпро, чомусь подумав, що в мене не вистачить сили. Мої сини почали добре говорити ( Самсону 2 роки та 10 місяців, Іллі 1 рік і 8 місяців. - Gazeta.ua). Думав: "що я тут роблю взагалі? Вибачте, хлопці, але я поїхав додому". Потім поговорив по відеозв'зку з дружиною Оксаною та дітьми. Вони мене підтримали та вмовили продовжити заплив. Сім'я - це те, що мене мотивує найбільше", - каже Романишин.

На березі плавець зустрічався з місцевими жителями.

"Люди, які зустрічалися на березі, дуже турбувалися про моє здоров'я. Майже всі мене знали, бо бачили сюжет у новинах. Кожен хотів допомогти. Думали, що я дуже голодний. Пригощали кавунами. Зустріли рибака, який подарував нам 5 лящів. Одна жіночка у Золотій Балці на Херсонщині нас навіть приютила, обігріла та нагодувала. Хоч у неї була однокімнатна хатинка. Її син - мій ровесник. Ми її настільки надихнули, що вона написала вірш - гімн нашого запливу", - каже спортсмен.

І щоб здійснити заповітну мрію,

він взяв у дорогу вірних друзів і надію.

Свій талісман - натільний хрестик,

щоб разом із Богом всі невзгоди в річці перенести.

Цю перемогу він присвячував родині,-

Своїм синочкам і чарівній дружині.

Вони незримо були поруч із ним,

Щодня давали віри й сил.

×