З дня смерті Валерія Васильовича Лобановського минуло шість років, проте й досі його бесіди та інтерв"ю з журналістами не втратили своєї актуальності. Фрагмент одного з них ще раз вирішив опублікувати "Главред". За півтора роки до смерті легендарного тренера київського "Динамо" воно вилилося у "Різдвяну казку про головне".
- Я живу недалеко від того місця, де недалеко від "Червоного трактиру", на крутій вулиці стояв ваш будинок, а через дорогу - школа, в яку вас повела за руку мама...
- Я зрозумів, до чого ви хилите. Але все це було так давно і стільки всього за цей час відбулося... До того ж ви потрапили до мене у самий розпал підготовки до сезону, так що навряд чи у нас вийде "занурення в історію", хоч іноді, напевно, і слід було б трохи посумувати...
- Шкода, хоча, готуючись до зустрічі, я знайшов немало спогадів про ваше "босоноге дитинство". Та і колеги в своїх книгах пропонують немало версій ваших футбольних поневірянь... Чого вартий один тільки Аркадій Галінський!
- Аркадій Романович був блискучим журналістом і, частково, навіть прогресивною людиною... Проте Маслов добився, щоб йому "знайшли квартиру" в Москві: спецкор "Советского спорта" намагався втручатися у тренувальний процес і на весь Союз сурмив про порочну тактику тренера Маслова!.. Адже йому, прекрасно володіючому пером, футбольні обивателі вірили... Чи та потрібно "красиво" писати про футбол, якщо вихолощується сама ідея, і залишаються одні слова?
- До речі, у своїй книзі він писав, що просив вас боротися за позицію у центрі нападу... Хоча навіть мені здавалося, що не варто вам, ставши знаменитим саме на лівому краю, в протиборстві з єдиним захисником, перекваліфіковуватися в центрфорварда. Адже там пробитися до воріт набагато важче... А при необхідності, і так можна було зміщуватися в центр, зв"язувати оборону...
- Ось бачите, як можна перекручувати історію: адже колись у кожного князя був свій літописець... А ви пропонували мені зануритися в глибоке минуле - такого могли разом позгадувати!..
- Але все-таки В"ячеслав Дмитрович Соловйов, переконавшись, що у центрі у вас виходить так само чудово, все ж таки повернув вас з центру атаки на лівий край...
- Соловйов, безперечно, був не тільки видатним футболістом, але і людиною: нам усім, і йому зокрема, дуже пощастило, що він приїхав до Києва - тут йому вдалося розкрити свій талант. Він примусив нас іншими очима дивитися на футбол: на той час у тренувальному процесі з"явилися нові віяння, нові вимоги... В"ячеслава Дмитровича я вважаю одним зі своїх учителів.
- А де вам краще гралося: у центрі чи на краю?
- Та забув я, як грав!
- А, якщо серйозно, невже саме через Каневського вас перекинули на край?
- Чесно, не пам"ятаю. Втім, і в центрі, і на краю, де ми непогано взаємодіяли з Трояновським, можна отримувати задоволення. Головне, щоб це йшло на користь команді. Адже Соловйов був дуже думаючим тренером і справу свою знав добре... З цього приводу є хороший вислів одного фахівця: "Якщо хочеш стати тренером, забудь, яким ти був футболістом!.."
- Цю сентенцію приписують вам...
- Щоб про щось згадувати, необхідно, щоб воно було закладене у твоєму "комп"ютері". До багатьох речей я зараз ставлюся виключно раціонально: якщо воно мені не дуже необхідне, чи варто ворушити минуле - з ким грав, коли забив...
- А від Віктора Олександровича ви що-небудь запозичили, ставши тренером?
- Маслов - перша людина, яка зруйнувала психологію обивателів, керівників і журналістів з приводу шляхів розвитку футболу. Адже до того всі звикли бачити лицарські дуелі, в яких правий захисник б"ється проти лівого нападаючого, а правий нападаючий - проти лівого захисника. І так вони воювали один проти одного! А Віктор Олександрович почав прищеплювати абсолютно інший погляд на футбол і тому він часто вступав в суперечності з уболівальниками, журналістами і, звичайно ж, з футболістами, психологію яких потрібно було в корені перебудовувати. Його часто не розуміли... Так наприклад, Альфу Рамсею приписують, що він щось там таке революційне відкрив у 1966 році, неправда - саме Маслов, найталановитіший тренер від Бога, бачив на багато років уперед, яким чином розвиватиметься футбол...
- Але у вас з ним чомусь не склалося...
- І не тільки у мене. Але ж це нічого не означає: тренер - людина творча, і тому постійно змушений бути в пошуку чогось нового - спробуйте знайти це нове, не маючи права на помилки... Не буває такого, щоб йти попереду в чомусь, та і не помилявся! Що стосується Маслова, то він був прекрасним тактиком, який і нас, гравців, а потім і всіх решту, привчив, до того, як треба грати у футбол.
- У Москві до цих пір не можуть заспокоїтися, згадуючи спартаківсько-динамівське дербі...
- Фантастичні були часи. Але, на жаль, багато неприємних моментів у мене пов"язано з втручанням преси у футбольні справи. Пам"ятаю, як нас, футболістів і тренерів, закликали грати у "простий" футбол... А як, по-вашому, Філатов - хороший журналіст?
- Вважається родоначальником радянської спортивної журналістики...
- І по праву, напевно, вважається. Проте, якби він хоч би на 50 відсотків розумів футбол, як Олександр Віт, яка б це допомога була нашому футболу! Адже Віттенберг буквально в кров бився проти всіх, відстоюючи Маслова, якому ставили в провину, що він "обрізає крила атаки"... "Як можна грати без крил!" - прямо-таки волали апологети доісторичної системи "дубль-ве"... А київське "Динамо" вже у той час грало з двома нападаючими. Маслову, що передбачив події, випередив час на добрих 10-15 років, знадобився саме такий гравець, як Анатолій Пузач, який грав по всьому фронту атаки, постійно йшов у боротьбу, пропонував себе і, врешті-решт, забивав... Йому тоді не потрібні були ні Лобановський, ні Базилевич, ні які-небудь інші крайні нападаючі, які, в основному, стояли і чекали, коли їм запропонують включитися в гру...
А метри журналістики продовжували лобіювати старі погляди на розстановку гравців на полі, обрушувалися на пресинг, колективний відбір. Пам"ятаю, у Кучеренка, у "Футболі", була розміщена фотографія, на якій четверо гравців однієї команди йдуть у відбір на одного гравця суперника, який володіє м"ячем, - звичайна начебто ситуація... І, знаєте, яка була підтекстовка? "Нам такий футбол не потрібний!.." Уявляєте, як гальмували розвиток футболу ваші шановні колеги!
- А як вам футбольні коментатори?
- Це особлива тема. З"явилися дуже багато хлопчиків, які абсолютно випадково взяли в руки мікрофон: їм, напевно, просто подобається розмовляти - вони, немов метелики-одноднівки... Але на розвиток футболу вони не впливають, на сприйняття - так.
- А Маслаченко?
- Його просто заносить - "зірочку зловив"! Видно, вважає, що на тлі неосвіченої молоді він, і справді, виглядає метром... А як вам такий ось пасаж: камера дає крупним планом нашу лавку запасних... Маслаченко, якому, мабуть, говорити не було про що, раптом "звертається" до Пузача: "Так, Анатолію Кириловичу, щось ви сьогодні виглядаєте не так!.." Яка твоя справа, дорогий наш друже, як виглядає Пузач? Або ще. Граємо в Манчестері: у команди маса проблем і у складі, і за станом гравців... І, проте, ми отримали прекрасну пресу. В Англії - не у нас! Було справедливо відмічено, що нам не вистачило виконавців, зате організація гри - найвищого рівня. А який підсумок підводить поважаний метр Маслаченко? "У такий футбол можна грати тільки в Конче-Заспі!.."
- Та все ж він до вас дуже шанобливо ставиться... Та і взагалі в Москві дуже багато людей, які добре ставляться і до "Динамо", і до вас особисто...
- І у мене серед москвичів багато друзів, які, володіючи дуже хорошою пам"яттю, найчастіше чомусь згадують виключно спірні моменти... Що ж до поглядів на футбол, то не можна жити вчорашнім днем, тому що футбол, повторюся, не стоїть на місці. Треба жити сьогоденням і навіть, швидше, майбутнім... І ще про коментар - ви мене розговорили. Коли грали з "Марибором", я залишався удома і дивився матч по телевізору, слухав все того ж Маслаченка. На 10-й хвилині Яшкін на рівному місці травмується, і тут же слідує, немов "домашня заготівка", коментар: "Так, Валерій Васильович, це - проблеми тренувального процесу!.."
- А як вам Уткин?
- Культурна, інтелігентна людина, володіє мовою... Але навіщо ж давати псевдопрофесійні оцінки тому, чому ти не навчений! Може, краще, ніж давати безкоштовні поради, варто узяти яку-небудь команду і спробувати себе як тренера?..
Ось ваші телевізійні колеги піднімають проблему тренерів: "Не можна відмовлятися від таких тренерів, як Блохін - адже Лобановський не вічний!.." Я добре знав прекрасного гравця Олега Блохіна, який, якби раніше опинився в Європі, став би ще знаменитішим. Пам"ятаєте, з яким відривом він отримав "Золотий м"яч"? І це при загальній нелюбові до Радянського Союзу!.. Але як тренера його я, на жаль, не знаю. Колись мені розповідали, що перед грою Севідов дозволяв Блохіну відпочивати, не тренуватися. Та і в грі звільняв від оборонних функцій... А з моїм приходом, коли Блохін розширив свій ігровий діапазон, він став кращий чи гірший?.. Колись покійний Микола Петрович Старостін вивів закон, за яким форвард повинен входити в штрафну на свіжих ногах... На що я йому заперечив: "Не входити, а уриватися!"
- Вам ще щастило на хороших гравців...
- Різне бувало. Коли ми з Базилевичем пришли в "Динамо", нам дісталась від Севідова досить боєздатна, збалансована команда - дякую Сан Саничу за це. І хоча нас дехто виставляє такими собі "крутими" реформаторами, експериментатороами - ми не ламали всього... З часом, правда, зробили команду дещо іншою - інша справа. Надалі гра лишу удосконалювалася і це відбувалося на фоні зміни кількох поколінь...
- Вас звинуватили у тому, що величезну кількість гравців ви довгий час утримували в дублі, якби не даючи їм можливості розкритися. У якості яскравого прикладу приводять, зазвичай, Михайличенка...
- Як ви думаєте, був би Олексій тим, ким він є сьогодні? Просто у свій час він не робив того, що вимагалося, "не слухався старших"... Потім подорослішав, поставив перед собою мету і йшов до неї без зупинки. Так, до речі, було з багатьма динамівцями, більшість з яких стали непоганими тренерами.
4 
4166
Коментарі