Ексклюзиви
Середа, 14 травня 2008 15:55

"Не буває такого, щоб той, хто йде попереду, не помилявся"

"Не буває такого, щоб той, хто йде попереду, не помилявся"

З дня смерті Валерія Васильовича Лобановського минуло шість років, проте й досі його бесіди та інтерв"ю з журналістами не втратили своєї актуальності. Фрагмент одного з них ще раз вирішив опублікувати "Главред". За півтора роки до смерті легендарного тренера київського "Динамо" воно вилилося у "Різдвяну казку про головне".

- Я живу недалеко від того місця, де недалеко від "Червоного трактиру", на крутій вулиці стояв ваш будинок, а через дорогу - школа, в яку вас повела за руку мама...

- Я зрозумів, до чого ви хилите. Але все це було так давно і стільки всього за цей час відбулося... До того ж ви потрапили до мене у самий розпал підготовки до сезону, так що навряд чи у нас вийде "занурення в історію", хоч іноді, напевно, і слід було б трохи посумувати...

- Шкода, хоча, готуючись до зустрічі, я знайшов немало спогадів про ваше "босоноге дитинство". Та і колеги в своїх книгах пропонують немало версій ваших футбольних поневірянь... Чого вартий один тільки Аркадій Галінський!

- Аркадій Романович був блискучим журналістом і, частково, навіть прогресивною людиною... Проте Маслов добився, щоб йому "знайшли квартиру" в Москві: спецкор "Советского спорта" намагався втручатися у тренувальний процес і на весь Союз сурмив про порочну тактику тренера Маслова!.. Адже йому, прекрасно володіючому пером, футбольні обивателі вірили... Чи та потрібно "красиво" писати про футбол, якщо вихолощується сама ідея, і залишаються одні слова?

- До речі, у своїй книзі він писав, що просив вас боротися за позицію у центрі нападу... Хоча навіть мені здавалося, що не варто вам, ставши знаменитим саме на лівому краю, в протиборстві з єдиним захисником, перекваліфіковуватися в центрфорварда. Адже там пробитися до воріт набагато важче... А при необхідності, і так можна було зміщуватися в центр, зв"язувати оборону...

- Ось бачите, як можна перекручувати історію: адже колись у кожного князя був свій літописець... А ви пропонували мені зануритися в глибоке минуле - такого могли разом позгадувати!..

- Але все-таки В"ячеслав Дмитрович Соловйов, переконавшись, що у центрі у вас виходить так само чудово, все ж таки повернув вас з центру атаки на лівий край...

- Соловйов, безперечно, був не тільки видатним футболістом, але і людиною: нам усім, і йому зокрема, дуже пощастило, що він приїхав до Києва - тут йому вдалося розкрити свій талант. Він примусив нас іншими очима дивитися на футбол: на той час у тренувальному процесі з"явилися нові віяння, нові вимоги... В"ячеслава Дмитровича я вважаю одним зі своїх учителів.

- А де вам краще гралося: у центрі чи на краю?

- Та забув я, як грав!

- А, якщо серйозно, невже саме через Каневського вас перекинули на край?

- Чесно, не пам"ятаю. Втім, і в центрі, і на краю, де ми непогано взаємодіяли з Трояновським, можна отримувати задоволення. Головне, щоб це йшло на користь команді. Адже Соловйов був дуже думаючим тренером і справу свою знав добре... З цього приводу є хороший вислів одного фахівця: "Якщо хочеш стати тренером, забудь, яким ти був футболістом!.."

- Цю сентенцію приписують вам...

- Щоб про щось згадувати, необхідно, щоб воно було закладене у твоєму "комп"ютері". До багатьох речей я зараз ставлюся виключно раціонально: якщо воно мені не дуже необхідне, чи варто ворушити минуле - з ким грав, коли забив...

- А від Віктора Олександровича ви що-небудь запозичили, ставши тренером?

- Маслов - перша людина, яка зруйнувала психологію обивателів, керівників і журналістів з приводу шляхів розвитку футболу. Адже до того всі звикли бачити лицарські дуелі, в яких правий захисник б"ється проти лівого нападаючого, а правий нападаючий - проти лівого захисника. І так вони воювали один проти одного! А Віктор Олександрович почав прищеплювати абсолютно інший погляд на футбол і тому він часто вступав в суперечності з уболівальниками, журналістами і, звичайно ж, з футболістами, психологію яких потрібно було в корені перебудовувати. Його часто не розуміли... Так наприклад, Альфу Рамсею приписують, що він щось там таке революційне відкрив у 1966 році, неправда - саме Маслов, найталановитіший тренер від Бога, бачив на багато років уперед, яким чином розвиватиметься футбол...

- Але у вас з ним чомусь не склалося...

- І не тільки у мене. Але ж це нічого не означає: тренер - людина творча, і тому постійно змушений бути в пошуку чогось нового - спробуйте знайти це нове, не маючи права на помилки... Не буває такого, щоб йти попереду в чомусь, та і не помилявся! Що стосується Маслова, то він був прекрасним тактиком, який і нас, гравців, а потім і всіх решту, привчив, до того, як треба грати у футбол.

- У Москві до цих пір не можуть заспокоїтися, згадуючи спартаківсько-динамівське дербі...

- Фантастичні були часи. Але, на жаль, багато неприємних моментів у мене пов"язано з втручанням преси у футбольні справи. Пам"ятаю, як нас, футболістів і тренерів, закликали грати у "простий" футбол... А як, по-вашому, Філатов - хороший журналіст?

- Вважається родоначальником радянської спортивної журналістики...

- І по праву, напевно, вважається. Проте, якби він хоч би на 50 відсотків розумів футбол, як Олександр Віт, яка б це допомога була нашому футболу! Адже Віттенберг буквально в кров бився проти всіх, відстоюючи Маслова, якому ставили в провину, що він "обрізає крила атаки"... "Як можна грати без крил!" - прямо-таки волали апологети доісторичної системи "дубль-ве"... А київське "Динамо" вже у той час грало з двома нападаючими. Маслову, що передбачив події, випередив час на добрих 10-15 років, знадобився саме такий гравець, як Анатолій Пузач, який грав по всьому фронту атаки, постійно йшов у боротьбу, пропонував себе і, врешті-решт, забивав... Йому тоді не потрібні були ні Лобановський, ні Базилевич, ні які-небудь інші крайні нападаючі, які, в основному, стояли і чекали, коли їм запропонують включитися в гру...

А метри журналістики продовжували лобіювати старі погляди на розстановку гравців на полі, обрушувалися на пресинг, колективний відбір. Пам"ятаю, у Кучеренка, у "Футболі", була розміщена фотографія, на якій четверо гравців однієї команди йдуть у відбір на одного гравця суперника, який володіє м"ячем, - звичайна начебто ситуація... І, знаєте, яка була підтекстовка? "Нам такий футбол не потрібний!.." Уявляєте, як гальмували розвиток футболу ваші шановні колеги!

- А як вам футбольні коментатори?

- Це особлива тема. З"явилися дуже багато хлопчиків, які абсолютно випадково взяли в руки мікрофон: їм, напевно, просто подобається розмовляти - вони, немов метелики-одноднівки... Але на розвиток футболу вони не впливають, на сприйняття - так.

- А Маслаченко?

- Його просто заносить - "зірочку зловив"! Видно, вважає, що на тлі неосвіченої молоді він, і справді, виглядає метром... А як вам такий ось пасаж: камера дає крупним планом нашу лавку запасних... Маслаченко, якому, мабуть, говорити не було про що, раптом "звертається" до Пузача: "Так, Анатолію Кириловичу, щось ви сьогодні виглядаєте не так!.." Яка твоя справа, дорогий наш друже, як виглядає Пузач? Або ще. Граємо в Манчестері: у команди маса проблем і у складі, і за станом гравців... І, проте, ми отримали прекрасну пресу. В Англії - не у нас! Було справедливо відмічено, що нам не вистачило виконавців, зате організація гри - найвищого рівня. А який підсумок підводить поважаний метр Маслаченко? "У такий футбол можна грати тільки в Конче-Заспі!.."

- Та все ж він до вас дуже шанобливо ставиться... Та і взагалі в Москві дуже багато людей, які добре ставляться і до "Динамо", і до вас особисто...

- І у мене серед москвичів багато друзів, які, володіючи дуже хорошою пам"яттю, найчастіше чомусь згадують виключно спірні моменти... Що ж до поглядів на футбол, то не можна жити вчорашнім днем, тому що футбол, повторюся, не стоїть на місці. Треба жити сьогоденням і навіть, швидше, майбутнім... І ще про коментар - ви мене розговорили. Коли грали з "Марибором", я залишався удома і дивився матч по телевізору, слухав все того ж Маслаченка. На 10-й хвилині Яшкін на рівному місці травмується, і тут же слідує, немов "домашня заготівка", коментар: "Так, Валерій Васильович, це - проблеми тренувального процесу!.."

- А як вам Уткин?

- Культурна, інтелігентна людина, володіє мовою... Але навіщо ж давати псевдопрофесійні оцінки тому, чому ти не навчений! Може, краще, ніж давати безкоштовні поради, варто узяти яку-небудь команду і спробувати себе як тренера?..

Ось ваші телевізійні колеги піднімають проблему тренерів: "Не можна відмовлятися від таких тренерів, як Блохін - адже Лобановський не вічний!.." Я добре знав прекрасного гравця Олега Блохіна, який, якби раніше опинився в Європі, став би ще знаменитішим. Пам"ятаєте, з яким відривом він отримав "Золотий м"яч"? І це при загальній нелюбові до Радянського Союзу!.. Але як тренера його я, на жаль, не знаю. Колись мені розповідали, що перед грою Севідов дозволяв Блохіну відпочивати, не тренуватися. Та і в грі звільняв від оборонних функцій... А з моїм приходом, коли Блохін розширив свій ігровий діапазон, він став кращий чи гірший?.. Колись покійний Микола Петрович Старостін вивів закон, за яким форвард повинен входити в штрафну на свіжих ногах... На що я йому заперечив: "Не входити, а уриватися!"

- Вам ще щастило на хороших гравців...

- Різне бувало. Коли ми з Базилевичем пришли в "Динамо", нам дісталась від Севідова досить боєздатна, збалансована команда - дякую Сан Саничу за це. І хоча нас дехто виставляє такими собі "крутими" реформаторами, експериментатороами - ми не ламали всього... З часом, правда, зробили команду дещо іншою - інша справа. Надалі гра лишу удосконалювалася і це відбувалося на фоні зміни кількох поколінь...

- Вас звинуватили у тому, що величезну кількість гравців ви довгий час утримували в дублі, якби не даючи їм можливості розкритися. У якості яскравого прикладу приводять, зазвичай, Михайличенка...

- Як ви думаєте, був би Олексій тим, ким він є сьогодні? Просто у свій час він не робив того, що вимагалося, "не слухався старших"... Потім подорослішав, поставив перед собою мету і йшов до неї без зупинки. Так, до речі, було з багатьма динамівцями, більшість з яких стали непоганими тренерами.

"Главред"

Зараз ви читаєте новину «"Не буває такого, щоб той, хто йде попереду, не помилявся"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода