- Чим ви поясните таку малу кількість голевих моментів, створених вашими підопічними біля воріт литовців?

- Ви хочете, щоб я зараз відповів за весь український футбол?. Я працюю з командою два дні. За цей термін ви зумієте навчити футболістів реалізовувати моменти? Це питання - клубним тренерам, наставникам дитячих футбольних шкіл. У мене немає на нього відповіді.

Це прес-конференція або допит? Врешті-решт, хоч мене поважайте.

- Ви задоволені результатом сьогоднішнього матчу?

- Перш за все, я задоволений тим, що нам вдалося взяти три очки. Ми припускали, що буде важка гра - так воно і сталось. Хоч використай ми моменти, створені в першому таймі, надалі було б значно легше. На жаль, з реалізацією у нас поки проблеми - і з цим нічого не поробиш. Що говорити, якщо в чемпіонаті України кращі бомбардири забивають за сезон 13 м"ячів, та і ті - іноземці. Це проблема всього українського футболу. Немає у нас хороших нападаючих.

Як я вже говорив раніше, збірна Литви - добротна команда з насиченою обороною. У попередніх матчах відбіркового циклу вона пропустила всього чотири м"ячі. Тому я цілком задоволений результатом. Узявши шість очок в двох іграх, ми виконали намічений план. Йдемо за графіком.

- Останні двадцять хвилин наша команда грала від оборони. Діяти так примусив суперник або це була ваша настанова?

- Гадаю, це природно: команда все-таки трохи втомилась. Литовці почали навантажувати нашу оборону довгими передачами. Бажання утримати рахунок в таких умовах цілком зрозуміло.

-Які слова ви знаходите для Максима Калиніченко, який в кожному матчі грає за збірну так, немов він з своїми партнерами по команді проводить дні і ночі?

- Ці секрети я ніколи не розкрию (сміх в залі). Це - професійна таємниця. Кожен тренер працює по-своєму і уміє знаходити необхідні слова. Якщо мені це вдалося - добре, ні - значить, погано працюю.

- Які корективи ви хотіли внести в гру, коли проводили заміни?

- Ми почали програвати середину поля, після чого стали виникати проблеми. Наші футболісти не могли розібратися з гравцями середньої лінії литовської збірної. Це відбулося після того, як Данілявічюс висунувся вперед, а Калонас став виконувати роль плеймейкера. Ми ніяк не могли перебудуватися і збагнути, що робити. До того ж, в такому шумі гравці не чують підказок, заграються - звідси і проблеми. Потім, коли футболісти отримали конкретні завдання, характер гри дещо змінився. Що стосується виходу на полі Воробья, то вона була продиктована нашим бажанням збільшити швидкість на правому фланзі, оскільки Гусєв до того моменту вже "підсів". Якби у мене була можливість провести ще одну заміну, я б нею також скористався.

- Олег Володимирович, чи не здалося вам, що у ряді епізодів Шевченка гальмував швидкість розвитку атак збірною України?

- Не думаю. Можливо, в якихось епізодах так і було. Але поки я не подивлюся касету із записом матчу, нічого конкретного сказати не можу: з лавки важко визначити. Я вважаю, що другий гол ми забили все-таки "чисто". Хто знаходився в положенні поза грою - не знаю.

- Що з вашої настанови на гру не вдалося виконати? Як вважаєте, чому?

- Перш за все, не виконали установку при розборі гравців під час стандартних положень. Нам трохи не забили Данілявічюс і Клімавічюс з лінії воротарської, і це не дивлячись на те, що наші гравці були інформовані. Знали вони і про те, що у складі збірної Литви є футболіст, який вкидає м"яч з ауту на сорок метрів. Тут та ж проблема. Хоча я не пам"ятаю за своє життя, щоб при моєму перебуванні тренером збірної при стандартних положеннях у нас були такі проблеми. У чому причина? Напевно, це нервозність, неуважність. Як бачите, в другому таймі подібних моментів практично не виникало.

- Підтримку трибун відчували?

- Чесно кажучи, я був весь в грі - в таких випадках нічого не чую. Але підтримка була хорошою, а іншою вона і не могла бути.

- Ви б хотіли проводити матчі збірної в Одесі і надалі?

- Чому би і ні? Проте якщо ігри збірної постійно проводитимуться в Одесі, то в інших містах нас не зрозуміють.

- Чи задоволені ви грою своїх підопічних і кого з них могли б виділити?

- По-перше, я нікого ніколи не виділяю - чи програє команда або виграє. Я хочу сказати, що в цілому я повністю задоволений. Сьогоднішній матч нагадував мені нервовий характер відбіркового матчу попереднього циклу із збірною Грузії. При спарених іграх так зазвичай буває. Комусь гра сподобалася, комусь - ні. Ще раз повторюся: ми грали на результат. Після першого тайму, коли рахунок був 0:0, нам потрібно було обов"язково забивати. На щастя, вдалося. Інакше критики, напевно, було б більше, ніж можна собі представити. Хоча, чесно кажучи, навіть, якщо ми зіграли внічию, нічого не було б втрачено. Вигравати все підряд неможливо. Тим більше, як я вже говорив, збірна Литви - дуже хороша команда, яка по класу нічим не поступається збірній Шотландії. Багато її гравців виступають за кордоном.

- Ваше відношення до можливої натуралізації нападаючих-іноземців для збірної країни?

- Кого ви конкретно маєте на увазі? Назвіть.

- Окодуву, наприклад...

- Він в своєму клубі не грає в основному складі. Що ми повітря стрясаємо? Ну немає у нас нападаючих! Потрібно школи піднімати і готувати своїх вихованців. І справа зовсім не в натуралізації. До того ж, щоб це зробити, потрібно, щоб людина прожила хоч би п"ять років в Україні. Я вважаю, що свої завжди краще, ніж іноземці.

За матеріалом www.dynamo.kiev.ua.

×