Розмір оплати переглядають що пів року

— За вісім років змінив чотири компанії, — говорить черкасець 33‑річний Владислав Чабан. — Зараз отримую 36 тисяч гривень на місяць.

Працює у фірмі, що продає сільськогосподарську техніку. Займає посаду супервайзера, у його відділі — 10 людей.

— Починав із продажу алкоголю, — розповідає. — Був торговим представником, їздив областю на своєму авто й пропонував магазинам горілку. 2014‑го отримував 9 тисяч гривень. Додатково давали за амортизацію машини. Намагався перевиконати план, працював у вихідні. Дозаробляв ще пару тисяч. 2016 року народилася друга донька, машина почала сипатися. Зарплати вистачало на три тижні, далі тягнули з кредитки.

Владислав попросив керівника збільшити зарплату. Прохання пообіцяли розглянути протягом місяця, але не відповідали. Звернувся вдруге.

— Показав їм графіки поширення нашої продукції на початку року і в кінці. Порівняв із конкурентами, яких на своїх точках я обігнав, — каже. — Керівник надіслав дані в Київ. За кілька тижнів на новорічному корпоративі повідомив, що за пів року підвищать зарплату всім працівникам.

Обіцянки не виконали. Через сім місяців Владислав звільнився.

— Вирішив спонтанно, — говорить. — У суботу в старшої доньки був день народження. Я поїхав на роботу, бо хотів перевиконати план. Збирався повернутися до обіду, але машина поламалася. Штовхав розбитою ґрунтовкою свого 30‑річного "Опеля Кадета" і сказав: "Досить".

За два тижні влаштувався представником із продажу води на більшу зарплату.

— Одразу обговорив терміни підвищення, попросив виділити службове авто. Мені пішли назустріч. Відтоді кожні пів року просив збільшення зарплати.

За шість місяців Владиславу підвищили зарплату, але розширили обов'язки. Він пішов до керівника просити додаткові 5 тис.

— Ніяких графіків і доказів ефективності не брав, — розповідає. — Шеф попросив показати, що я можу — продати йому чашку нашої компанії. Я це зробив. Він збільшив зарплату. Потім прийшов до нього за три місяці з планом зменшення витрат на роботу торгових представників. Частину зекономленого попросив додати до мого доходу. Заощадити не вдалося, але мене призначили супервайзером із вищим окладом. Далі домігся підвищення зарплати погрозою звільнитися.

У компанії з продажу сільгосптехніки Владислав став добиватися збільшення зарплатні іншими аргументами — великими затратами часу на поставлені завдання, порівнював це із двома ставками в інших фірмах.

29‑річна Олена Матвєєва із Києва тричі добилася підвищення зарплатні. Працює в рекламній агенції.

— Уперше підняли після того, як я відмовилася виконувати додаткові обов'язки перекладача, — каже. — Тиждень вдавали, що викрутяться без мене. А потім керівник викликав. Поскаржився, що його хочуть розорити, й підвищив зарплатню. Вдруге — коли показала в календарі, скільки разів затримувалася через клієнтів на роботі. Зарплату не підняли, але стали компенсувати затримки.

Олена час від часу ходить на співбесіди за фахом. Ставить там питання про підвищення заробітної плати й умови.

— Це найкраще тренування для ведення ефективного діалогу на своїй роботі. І найголовніше — співбесіди дають розуміння реальної вартості твоєї праці. Після трьох розмов у таких агенціях бачиш, якого підвищення зарплатні можна просити, а якого — ні.

×