30 березня 1858-го в США запатентували олівець з гумкою на другому кінці. Винайшов його Хаймен Ліпмен із Філадельфії.

Історія олівця розпочалася ще у XIII ст. Тоді художники використовували для малювання тонкий срібний дріт, який припаювали до ручки чи зберігали у футлярі. Такий тип олівця називали срібним. Вимагав високої майстерності від власника, оскільки срібні штрихи не стиралися.

У XIV ст. з'явився італійський олівець із глиняним стержнем. Пізніше глину замінили порошком спалених кісток, скріпленим клеєм.

Графітні олівці відомі з XVI ст. Тоді по Камберленду в Англії пройшовся буревій, після якого місцеві пастухи знайшли на землі чорну масу. Спершу її прийняли за вугілля, проте вона не горіла. Після різних спроб використання помітили, що речовина лишає темні сліди на поверхні. Вирішили мітити нею овець. З часом стали робити із матеріалу тонкі загострені стержні.

У XVII ст. художники здогадалися затискати стержень між дерев'яною корою, аби той не забруднював руки. Так з'явився перший олівець.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Франції ввели нову міру довжини

×