"Навіть не їдьте сюди, нічого не поможе, — махає рукою пенсіонерка з села Городок Ружинського району Житомирщини. — Тут мафія, яка робить, що хоче".
Городок — село за 100 км від Житомира на межі з Вінницькою областю. Частина з 500 тамтешніх селян працює на агропідприємстві. Однак більшість заробляє тим, що здає молоко заготівельникам. Ледь не у кожному дворі тримають корову.
— Завжди здавали ружинському заготівельнику Ользі Сьомі, — розповідає Володимир Іщук, 53 роки. — Спочатку по гривні за літр, потім по гривні 80 копійок. Але то мало. Приїхав до нас заготівельник із Житомира Олександр Лаус. Запропонував 5 гривень за літр. Наші зраділи, понесли йому.
Молоковоз із Житомира кілька разів приїздив у село. Гроші віддавав одразу, а не в кінці місяця, як попередник.
— Востаннє приїхав 17 листопада. На в"їзді машину зупинили даїшники, оштрафували. Кажуть, потім викликали в Ружин, провели бесіду, щоб не їздив. Понятно, шо він злякався.
20 листопада обурені селяни зійшлися до сільради. Вимагали повернути Олександра Лауса.
— Після того всіх, хто здавав Лаусу, Сьома записала у чорний список, — каже Володимир Андрійович. — Не хоче у нас брати. У мене дві корови, це єдиний наш заробіток. Із ружинськими я заробляв по 300–400 гривень у місяць, з житомирськими — втроє більше. Зараз без копійки сижу. Що нам, на вулицю молоко виливати? І така сама ситуація в сусідніх селах. Скрізь мафія, на чолі з головою районної адміністрації. Поставили нас у рамки і користуються тим, що нема конкуренції.
Для чого тримаємо худобу? Щоб гною побільше було?
Іщука підтримують інші селяни.
— Ружинські заготівельники не тільки менше платять, а й дурять, — висловлює невдоволення 55-річна Марія Рябенко. Вона з чоловіком тримає корову. — Вимагають довідки і все за наші гроші. Наше молоко гарне, має 4 відсотки жирності.
— А кому ми можемо пожалітися, — обурюється Ганна Коваленко. — Зійшлися всі до сільради і що? Сільський голова зник. А секретарка нічого не вирішує.
Селяни засуджують ружинського заготівельника. Кажуть, він перепродує їхнє молоко дорожче.
— Для чого ми тримаємо худобу? Щоб гною побільше було? — обурюється Валентина Хмельницька. — Віддали житомирському і наробили собі шкоди. Тепер уніжаємося, просимо ружинських у нас брати. Вони наче беруть, але носом крутять. Спеціально не ставали коло хати, змушували нести молоко далі. А людям тяжко.
Селяни по черзі звертаються до місцевого священика. Обіцяють молитися, якщо той допоможе залагодити конфлікт.
Олександр Лаус вважає себе потерпілим. Каже, що збирає молоко для кількох молокозаводів. Однак не говорить, за що його оштрафували.
— Такі порушення є у всіх: і в мене, і в ружинських, — зауважує. — Але, виходить, у нашій країні закон не один для всіх.
Сільський голова Іван Бідненко не бачить проблеми:
— 30 років ми здаємо молоко на свій маслозавод. Він дає 15 відсотків нашого бюджету, з якого пенсія, зарплати, — каже він. — А той приїхав, похвалився рубльом, і всі до нього побігли. Треба бути патріотом. Я теж тримаю корову, здаю нашому.
43-річна Ольга Сьома, заступник директора підприємства "Ружин-молоко" конфлікти в Городку називає надуманими.
— Це все брехня! У Городку проблем немає. Ми там працюємо споконвіку. Навіть більшу ціну платили, — говорить вона. — А приїжджий заготівельник хотів не збирати молоко, а заїхати і підняти ціну.
Микола Дейсан, заступник губернатора Житомирщини, обіцяє розібратися із закупівлями.
— Маслозавод не може впливати на стан закупівлі, — зазначає чиновник. — Має бути здорова конкуренція. Якщо хтось цьому заважає, переживаючи таким чином за надходження до бюджету, то матиме проблеми. Хай краще думає, як зберегти підприємство і конкурувати з іншими.
4 
35413
Коментарі
2