Володимира і Надію Деркачів у селі Кудрівка Сосницького району Чернігівської області дражнять собакоїдами. Більш як десять років вони скуповують в односельців псів і готують із них тушонку, варять супи, топлять жир.
Минулої п"ятниці Деркачі снідали млинцями. 55-річна Надія Тимофіївна смажить їх на грубці посеред двору. 50-річний Володимир Данилович збирається в Сосницю.
— Смажу на собачому жиру, — хазяйка показує півлітрову банку. — Ніякого специфічного запаху нема. Пахне тільки млинцями.
Коло груби стоїть банка зі шкварками. Деркачі кидають їх у суп. По двору бігає троє дворняг. Починає накрапати дощ. З господарем ховаємось у веранду. Собаки забігають за нами.
— До 1996-го ми жили на Херсонщині, — розповідає Володимир Данилович. — Працювали в Голопристанському районі на баштанах. Надя — кухарем, а я садив кавуни, дині. Там познайомилися з корейцями. У них спробували собачатину. Вони її на свята чи дні народження готували. Собак купляли в людей по 50 доларів. Казали, що бродячих їсти не можна, бо вони збирають падаль. М"ясо корейці тушкували з овочами, клали багато спецій. Воно дуже гостре.
Чоловік запевняє, що дружина готує значно смачніше за корейців.
— Добра хазяйка свинину так не зготує, як я собачатину, — перебиває Надія й заносить у веранду миску млинців. — Мене навчили ті ж корейці. Хвалили, казали, добре виходить. Хоч попервах я гидувала. А тоді якось невдобно стало: готую і не пробую. Пересилила себе. Тепер їм і смаженим, і вареним. На гарнір до собачатини добре подавати спагеті чи рис.
На гарнір до собачатини добре подавати спагеті
Деркачі збирають собак по селу: у кого старий пес, у кого сліпий. Деколи купують за кілька гривень. Маленьких цілими виводками забирають дарма. Місяців чотири підросте — й забивають. У їхньому дворі завжди не менше трьох собак. Також тримають каченят, збираються завести гусенят.
У селі говорити про Деркачів не хочуть. Але непотрібних собак приводять. "Убивать жалко, так хай Деркачі з"їдять", — кажуть. У сільраді їх називають однією з неблагополучних сімей — дітей не мають, можуть випивати. Володимир пасе худобу в місцевому сільгосппідприємстві "Світанок", Надія працює там дояркою. Живуть у давно не ремонтованому будинку. Паркан струхлявів, падає. Коло хати 25 соток городу.
Цікавлюсь у господаря, чи не шкода вбивати собак.
— Жаль, як і будь-яку іншу тварину, — відповідає. — Але звик уже. Голову відрубаю, тушу підвішу за задні лапи, щоб кров стекла. Тоді шкуру зніму, як із кроля. Вимочу кілька годин у воді і можна готувати. Жир обдираємо окремо. Печінку, легені, серце теж не викидаємо.
Надія показує невеличку пляшечку із содою.
— Раніше чоловік на роботу без соди не ходив, — каже. — У нього гострий гастрит. А тепер як запече в шлунку, з"їсть собачого жиру — і не болить.
Володимир додає, що їв жир натщесерце по ложці два місяці щодня. Тепер шлунок не турбує.
— Ще собачим жиром лікують туберкульоз, виразку і рак шлунка, — запевняє Надія Тимофіївна. — Не кожен зможе проковтнути ложку самого жиру, тож його змішують з "Кагором", медом і соком алое у рівних частинах. Настоюють три тижні. Їдять тричі на день по столовій ложці перед їжею. Добре заїдати це зілля свіжим чи квашеним кавуном. Якщо нема, то підійде цукерка. Це перевірено. Ще в Херсоні вилікувала собачим жиром знайомого. Він уже й кров"ю харкався. А поїв жиру — одужав. Правда, згодом почав пити. Так його жінка приходила і казала: "Нащо Надя його вилікувала?".
Прошу шматочок собачатини на пробу. Надія Тимофіївна виносить дволітрову банку тушонки. Володимир Данилович відрізає хліба. М"ясо нагадує кролятину, якогось особливого присмаку не має. М"яке. Попробувати жиру не наважилася.
Лікарі розповідають, що кілька століть тому туберкульоз справді лікували собачим чи борсуковим жиром. Однак нині вірус сильніший, і цей засіб його вже не бере.
— Усе це нісенітниця, — каже завідувач кафедри дієтології Київської медакадемії післядипломної освіти Наталія Харченко. — Собаки не пристосовані для споживання людиною. Їхнє м"ясо містить білок, але той же білок курячого м"яса засвоюється значно краще.
Дієтологи зізнаються — собаче м"ясо в Україні не досліджували детально. Мовляв, нехай цим займаються китайці чи корейці, адже їхні культури дозволяють їсти псів.
За вбивство собак Деркачів можуть посадити до в"язниці на шість місяців або оштрафувати. Пси — домашні тварини, а не сільськогосподарські, яких вирощують для отримання сировини і продуктів. Убивство тварин регулює Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження", Адміністративний і Кримінальний кодекси.
— Убивство — це завжди незаконно, — каже один зі співавторів закону 50-річна Тамара Тарнавська, президент Товариства захисту тварин "S.O.S.". — Але в суді ніхто не стає на захист тварин. Лише кілька разів гицелів вдалось оштрафувати.
8 
35413
Коментарі
8