Семеро вихованців Перегінської школи-інтернату, що в Рожнятівському районі Івано-Франківщини, 6 січня пішли у село колядувати. Дозволу не запитали. Після повернення педагоги гроші забрали, а вихованців побили.
— Найбільший гріх на землі — кривдити сироту, — говорить 52-річна Ганна Тихоненко, вихователька старших класів. — Я на власні очі бачила, як били дитину з сьомого класу.
Інтернатівці на вечір і вихідні залишаються з вихователями. 6 січня у школі проводили Святвечір, де були присутні директор, завуч і троє вихователів.
— Після вечері директор і завуч взялися за дисципліну. Хотіли, аби діти вишикувалися в шеренгу по двоє та пішли у спальний корпус, — каже Тихоненко. — Але діти цього не хотіли. Хлопці з моєї групи довго не поверталися з туалету. Я туди зайшла, а двоє вже на двір через вікно вистрибують. Вибігаю в хол, а наша завуч ще з однією вихователькою копають ногами семикласницю Галю Куриляк, бо вона не хотіла йти до шеренги. Директор на все це дивилася. Галина вперта, навмисне робить навпаки. Кажу вихователю: хлопці на коляду втекли. А вона: "Гади повтікали, йдем гадів шукати".
Коляда у Перегінську проходить тільки на другі Різдвяні свята. Із 6 по 9 січня колядують у сусідньому селі Небилові. Туди і пішли семеро інтернатівців. Вихователі з директором півночі їх шукали.
— Як знайшли — заходилися бити. У поміч узяли дев"ятикласника Валерія Громака. Він видний, високий хлопець. На той крик вибігали люди із будинків. Їм відповідали, що зі своїми справами розберуться самі, — веде далі Ганна Антонівна. — Дев"ятикласник Міша Фейчук, обороняючись, зачепив завуча. Викликали "швидку". Хлопцеві вкололи таке заспокійливе, що ноги почало віднімати.
Я вимагаю в міністра освіти так це не залишати
— Коли я прийшла, дивлюся — а моя Галя на землі лежить, — розповідає вихователь 7 класу Ірина Корнотич, 37 років. — "У мене ноги так болять, що не можу стояти", — каже. Її корчило від болю. Володя Годзюр жалівся, що його товкли головою до стіни. Діти дуже чекали тої коляди. Хотіли грошей заробити.
7 січня Ганна Тихоненко написала листа до обласного відділу освіти. За десять днів дітей відпустили на щедрівку до сусіднього села Радів. А 23 січня у школі була перевірка з області, дирекція отримала догани. За день до того п"ятьох побитих дітей відправили до психіатричного диспансеру "Надія" в Івано-Франківськ. Там вони пробули вісім днів.
— Дітей побили, порвали наколядовані гроші, ще й зробили дурними, — згадує обурення дітей Ганна Тихоненко. — Я вимагаю в міністра освіти так це не залишати. Ми у той вечір припустилися помилки. Хай покарають тих, хто так жорстоко повівся з неповнолітніми. Не проти навіть, аби мене звільнили, якщо є за що.
Бійкою зацікавилася прокуратура. У дітей взяли свідчення. Усі підтвердили побиття. Однак 19 лютого справу закрили — за браком доказів. Самих свідчень замало, а побої зняти вже не можна.
Директор і завуч запевняють, що бійки не було.
— Перед вечерею я просила дітей не йти, — пояснює директорка 42-річна Оксана Кулик. — Вони не послухали. Ми їх півночі шукали, опісля провели виховну роботу, і на тому все закінчилося.
— Побиття видумала група людей, яким не подобається нинішнє керівництво, — упевнена Віра Патрійчук, 39 років, завуч інтернату.
4 
35413
Коментарі