На Покрову, 14 жовтня, повісилася 19-річна Юля Мазурук.

У селі Малі Крушленці Вінницького району це свято вважається храмовим. Увечері Федір та Марія Мазуруки пішли проводжати гостей з Вінниці, а донька залишилася вдома сама. На автобус гості запізнилися, тому чекали наступного рейсу. Юля подзвонила матері на мобільний. Запитала, чому так довго не повертаються і сказала, що чекає батьків.

Коли вони зайшли в хату, там було прибрано після гостей, а Юля вже спала.

Зранку батько пішов на тракторний стан, брат Олег поїхав на навчання у Вінницьке залізничне училище. Матір збиралася на роботу в обласну лікарню ім. Пирогова й побачила записку.

— Марія Валеріївна казала, що вся бумага була ніби змочена у воді, і букви порозпливалися, — розповідає колишня класний керівник дівчини Діна Кравець, 48 років. Учителька замовкає, дивлячись перед собою. Опускає очі, витирає сльози. — За тиждень до нещастя я її у Вінниці зустріла. Разом на зупинці автобуса чекали. Юля підійшла до мене, розказала, що після медучилища думає в університет поступати.

У прощальній записці дівчина написала: "Нікому не цікаво те, що мене хвилює, мене не цінують, і коли я піду, ніхто не помітить. Так нам усім буде краще". Юля повісилися на горищі.

У той вечір вона повідомила про свій задум 16-річному Анатолію Ткачуку. Він також навчається у Вінниці, у м"ясо-молочному технікумі.

— Вона прислала есемеску: "Пробач, що я це зробила. Я тебе люблю", — згадує Анатолій. — Написав, що не розумію, про що вона. Відповіді не було. Навіть подумати не міг про таке страшне, тому не телефонував. Напередодні, у суботу, вона така весела була, мене тортом пригощала.

Із Юлею жили в одному селі. Були знайомі з дитинства. Зустрічатися почали торік.

Селом розповзлися чутки, ніби дівчина була вагітна, й у день самогубства мати сварила її за це.

— Юля скритною була, — говорить її однокурсниця Катерина. — Ми своїми секретами ділилися, а вона ніколи нічого не розказувала. Що її хлопець на три роки молодший від неї, ми лише тепер дізналися. Але вона точно не була вагітною. Це ж видно. Та й мама її нам показувала висновок судмедекспертизи. Органи у неї були всі здорові, й вагітності не було.

У селі її називали Барбі, бо була гарна

Мазуруки відмовляються говорити про нещастя.

— Я тепер за сестру боюся. Вона вже місяць щодня на могилу до дочки ходить, — непокоїться Раїса Пастух, тітка Юлі. Жінка у чорній хустці. — А Федір ще більше за донькою вбивається.

Голова місцевої сільради Тетяна Жила вважає, що конфлікт із родичами навряд чи міг бути причиною самогубства:

— Вона не була білоручкою, тому прохання матері прибрати після гостей не могло викликати у неї такої реакції. У селі її називали Барбі, бо була гарна. "Тягнула" на червоний диплом у медичному коледжі.

Сусідка Мазуруків показує їхню хату.

— Юлина мати зі мною в лікарні працює, — каже жінка. — Нічні зміни, цілодобова робота. Вони чотири корови тримають. Я Марусю допитувалася, як же вона справляється. А вона каже, що у неї Юля така, що за десятьох робітниць усе переробить — і в хаті, і на подвір"ї. Маруся дуже вимоглива, все у неї має бути найкраще. Сама держалась, і, видно, Юлю так учила. А та не витримала, мабуть.

×