У селі Куровичі Золочівського району на Львівщині багатодітну вдову учасника війни на Донбасі 42-річну Марію Ракус намагаються вижити з будинку. Підкидають записки з погрозами. Спалили стайню, літню кухню й комору.
Марія була двічі у шлюбі. Від першого чоловіка Данила має двох доньок. Він працював у міліції. Помер від переохолодження, коли повертався з чергування додому. З другим чоловіком Володимиром Швайком познайомили друзі. Був старший на 19 років. Від нього має сім доньок. 2014-го Володимир пішов на війну. Служив у 8-му добровольчому батальйоні "Арата". Помер від інфаркту.
Торік меценат подарував Марії з дітьми хату на околиці села.
— Ми жили в кімнаті на 22 "квадрати", яку виділила сільська рада. Туалет надворі, милися в тазиках. Із чоловіком підрихтували її. Провели газ і воду. Володі не стало у січні 2018‑го, — розповідає жінка. — Через якийсь час отримала повідомлення у "Фейсбуку": "Прочитав про вас, хочу допомогти". За кілька днів приїхав у гості чоловік із памперсами й подарунками. Назвався Сергієм. Питав, як ми живемо, чого бракує. Потім попросив відвести його у сільраду. Через тиждень подзвонив і сказав, що купить нам хату. Будинок на 98 "квадратів" із літньою кухнею, садом і городом обирали разом. Оформив його на мене, поміг із ремонтом. У лютому ми туди переїхали. Завели господарку, засадили город. До себе забрала й батьків, бо вже старі та немічні.
З Марією в будинку живуть доньки 14-річна Анастасія, 12-річна Мар'яна, 9-річна Уляна, 8-річна Марта, 6-річна Софія, 4-річна Божена та 12-місячна Ангеліна. Найстарша 23-річна Христина одружена, мешкає з чоловіком у сусідньому селі. 21-річна Іванна викладає у місцевій школі. Живе в кімнаті, яку родині раніше виділяла сільрада.
Перші погрози Марія Ракус отримала на початку серпня.
— У доньок був улюбленець — декоративний щур. Влітку тримали тварину в клітці надворі. Одного дня знайшли його з виколупаними очима. Подумала, що то кури зробили, — згадує Марія. — А наступного дня побачила надпис на будинку: "Ми прийдемо о дванадцятій ночі. Як тобі подарунок зі щуром?" На ранок ще одне послання: "Зроблю все, щоб ви звідси пішли". Налякалася. Викликала поліцію. Вони приїхали, подивились і поїхали. Сказали, то дитячий почерк. Значить — нічого серйозного. А через день ще одна записка, уже на клаптику паперу: "Ти за мене не заікайся. Буде пожежа".
Жінка ще раз звернулась у поліцію.
— Їздила у райвідділок переконатись, що справу відкрили. Додому повернулася близько третьої дня. Приїхала старша донька Христина. Погомоніли і повела її на автобус, — розповідає Марія. — Коли верталася, до мене подзвонила Марта. Сказала, що горить літня кухня і комора. Встигли лише вивести худобу з хліва. Поки приїхали пожежники, усе вигоріло вщент — заготовки на зиму, зерно, зимові речі мої та дітей. На згарищі знайшла чергову записку: "Я попереджав".
На другий день зайнявся дрівник, де зберігали паливо на зиму.
— Увесь день я була вдома. Прибирала згарище, вивозила сміття, — продовжує Марія Ракус. — Молодших дітей відправила до старшої доньки, переживала за них. Десь о третій дня сіла обідати. Насипала тарілку супу, взяла хліб і дві котлети. Тільки почала їсти, як Мар'яна закричала, що у дворі щось тріщить. Вибігаю — а там шопа з дровами горить. Через кілька днів діти знайшли чергову записку: "Ще хата". Після цього заворушилася поліція.
В поліції Марія Ракус розповіла про погрози, показала записки.
— До нас жінка звернулась 12 серпня. Того ж дня в неї згоріло покриття та дерев'яні прибудови літньої кухні, — каже слідчий 25-річний Дмитро Бірецький. — Вогонь міг спалахнути через замикання електропроводів, за висновками експертів. Причиною пожежі у дерев'яній будові назвали необережне поводження з вогнем. Триває слідство.
Секретарка сільради 53-річна Ірина Бундза називає Марію Ракус з доньками зразковою сім'єю. На обліку соціальних служб не була.
— Марія — хороша господиня, за дітьми дбає, — каже Ірина Михайлівна. — Гроші, які отримує від держави та меценатів, витрачає на доньок. Це видно — усі мають мобільні телефони, новий одяг, іграшки. Після того як Марії подарували хату, люди в селі почали розповідати різні історії, ставитись до неї упереджено. Маємо тут багато неблагополучних сімей, які потребують житла і фінансової допомоги. Може, заздрять. З головою села була на згарищі в Марії. Намагаємося помогти. Виділили кошти на шифер, завезли дошки.
Жителі села обговорюють причини пожеж у Ракусів.
— Одні кажуть, що Марія сама собі палить. Мовляв, більшої хати треба. Інші, — що під бізнес у неї хочуть землю забрати. Не вірю ні в перше, ні в друге. Ця хата кілька років продавалася, доки її Ракусам купили, — каже сусідка 63-річна Ніна Сенків. — Наші хати стоять близько. Як зайнялась у Марії літня кухня, боялась, аби на мою вогонь не перекинувся. Назбігалося півсела людей. Хто дивитися, хто гасити.
Не дуже з Марією спілкуюся, бо вона вічно заклопотана. То варить, то пере, то біля худоби порається, — додає жінка. — Але з того, що бачила — порядна сім'я. Дівчата гарні, доглянуті. Мирно живуть. Не сказала би, що бідують. От люди й заздрять. Бо багатодітна сім'я, а все до ладу. Та ще й поміч від небайдужих людей мають.
4 
35413
Коментарі