11 травня на Північному кладовищі Києва поховали 9-річного Дмитра Щетініна. За чотири дні до того його задушив і зґвалтував 30-річний Валерій Прус.
— Я был на многих похоронах, но таком трагическом — еще нет, — виголошує пастор. — Понимаю, как сейчас тяжело родителям Димочки. Нам всем нужно помнить, что рано или поздно мы тоже уйдем в другой мир, и там, в Царстве небесном, будем вместе радоваться с Димой.
На кладовище приїхали майже 60 родичів і знайомих Щетініних. Хлопчика ховають на ділянці №1. Тут заздалегідь викопали чотири ями. Біля першої — металева підставка для трун. Четверо чоловіків дістають домовину з катафалка, ставлять на підставку. Обличчя школяра накрите, тіло вкрите квітами. У головах священик читає "Отче наш".
Над труною схилилася родина Щетініних: батько загиблого 46-річний Віктор, мати 45-річна Світлана, брати 21-річний Андрій, 19-річний Олексій, 13-річний Василь, сестри 16-річна Катерина та Ганна, 6 років.
— Хай тобі там буде добре, синочку. Прости мене за все, — Світлана Щетініна тримає мертвого сина за плечі. Її заглушують півчі.
Четверо копачів накривають труну, опускають до ями на брезентових ременях. За 5 хв. її закопують, обкладають вінками та квітами. Мати весь час мовчки дивиться на небо.
— Мені ніяк не вийде із голови його усмішка, — Віктор Щетінін ставить на могилку портретик. — Вона була така ласкава. Діма був дуже хорошою дитинкою. Любив поганяти м'яча, грав на скрипці. Найбільше любив ловити рибку. На це його і приманили.
Щетініни — християни Віри євангельської. Віктор Вікторович працює у столичному метрополітені, Світлана Дмитрівна домогосподарка. Живуть у трикімнатній квартирі по вул. Іскрівській, 1, що в Солом'янському районі Києва. До смерті Дмитра мали шістьох дітей. Найстарший Андрій живе окремо, працює автомалярем.
Сім років тому Щетініни купили стару хату в селі Паволоч Попільнянського району на Житомирщині, за 130 км від столиці. Їздили туди щовихідних.
— Там 50 соток городу. Садимо на ньому все, — каже Олексій Щетінін. Він першокурсник історичного факультету Національного педагогічного університету ім. Драгоманова. — На вихідних 5-6 травня туди поїхала мама з Дімкою і Анею. Ми з батьком і Катею були в Києві. Вони ще затрималися, залишились на день.
7 травня Дмитро рибалив на ставку. До нього підійшов Валерій Прус.
— Щось там казав: поїхали в район, купимо спінінги, — продовжує Олексій. — Дімка прибіг додому, але мама його не пустила. Того чоловіка ми не знаємо. В чотири години дня Діма узяв листочок і поїхав до того чоловіка записати номер мобільного, щоб потім подзвонити. І пропав.
За кілька годин Світлана Дмитрівна із сусідами почала шукати сина, зателефонувала чоловікові. На світанку до Паволочі приїхали міліціонери. Тіло знайшли у посадці над ставком. Дмитра задушили і зґвалтували. Поряд лежав велосипед. Валерія Пруса затримали за кілька годин, він спав у своїй хаті.
— Спочатку казав, що нічого не знає, — говорять в управлінні карного розшуку Київської області. — Коли показали докази — зізнався.
Валерій Прус раніше відбував покарання за зґвалтування. Останнім часом жив із батьками у селі Попільня за 15 км від Паволочі.
— Вони купили хату 2005 року, — розповідає 35-річний Олександр Пінцов, сільський голова Попільні. — Про них у селі мало знають. Він десь у Києві на залізниці робив, приїжджав тільки на вихідні. Я ще й здивувався, коли до нас міліція приїхала. Кажуть: у вас насильник живе.
Валерієві загрожує довічне ув'язнення.
2 
1
Коментарі
22