23-річна Тетяна Кугай із райцентру Іллінці на Вінниччині не може влаштуватися на роботу. Працедавці нічого їй не пропонують, бо в неї скалічене плече — вивихнула на попередній роботі. Допомоги від держави не отримує.

— Це була моя перша робота після інституту, — каже. — Улітку отримала диплом економіста. По спеціальності влаштуватися не було де, то вирішила починати хоч із чогось. Мене взяли в лабораторію на наш цукрозавод. Він працює лише восени. Треба було визначати рівень цукру в жомові. Виміряти кожні півгодини.

Тетяна із сином 4-річним Максимом живе з батьками. 5 листопада торік заступила на зміну.

— О 2.40 ночі пішла брати зразок на аналіз. Кожного разу спускалася із лабораторії в корпус бурякопереробного цеху. Йшла по металевих сходах. Вони завжди мокрі, бо з труб стікала вода від буряків. Темно. Лівою рукою трималася за перило, а в правій несла металеву кружку для жому. Одна сходинка була крива. Там і посковзнулася. Падала, проїхала п'ять-шість сходинок. Відразу підвестися не змогла, бо сильно боліло, рукою не могла поворухнути. Машиніст Роман Дядюк допоміг устати, довів до медсестри. Тут прибігає черговий технолог: "Таня, шо це робиться? Бігом зібрала свої речі, шоб я тебе не бачила!"

Потерпілу відвезли до райлікарні. Діагностували вивих плеча. Вправили його, на 10 днів наклали гіпс.

— Завод заперечував свою причетність. Казали, що говорила по мобільному й не дивилася під ноги. Коли приїхали члени управління охорони праці, сходи були витерті насухо. Фонд соцстраху виплатив мені 1600 гривень. Завод дав іще 380, але тут же оштрафували на 400 гривень. На тому підприємстві відношення до людей, як до скотини. Нікого ти не цікавиш. Аби пахала і не створювала проблем.

×